из фейсбука М.Безуглой про Залужного
Фактично, майже два роки я була в когорті цих його радниць-дівчат...
Познайомив нас свого часу Арестович, ще до повномасштабного вторгнення, Олексій же привів його в ОП, представив, і тоді майбутній Головком ЗСУ попав у відбір на призначення.
Він практично не бере в помічники, радники чоловіків, обмежує спілкування з досвідченими попередниками.
... його ж власні зами часто не знають, що відбувається, не долучаються до нарад... а операційну діяльність робить «сірий кардинал» ЗСУ генерал Шаптала.
Попросили зареєструвати і / або допомогти з проходженням законопроєкту, слухаюсь. Так було з історіями «розстрільного» (насправді він не такий, а про можливість командирів застосовувати зброю) законопроєкту, посилення відповідальності відмовників, про бойовий імунітет, відміною ООС та іншими.
Але складна в Бахмуті чи Лисичанську вона ще була і тому, що на місцях не приймалися елементарні рішення. Наприклад, фортифікації в містах, дорозвідка тощо. Все не забуду, як один з дуже типу шанованих генералів казав мені, Марʼяно, ми зараз промку Соледара відвоюємо спецназом
Свої ж поїздки я публічно висвітлювала скупо, «ребусами» і якщо ловила хейт від когось, то мовчала про координацію з військовим керівництвом. Так само мовчала і про іншу координацію з ними: щодо законопроєктів, реформ тощо.
ПРИНЦИПИ не змінилися. ЗСУ не змінювалися, асиметричні радикальні підходи не були цікаві від слова зовсім,
Взагалі, розмови з Головкомом ЗСУ треба було постійно проводити так делікатно, щоб він не відчував жодного тиску. Адже його ніжний характер не любить дискомфортних новин.
Мене це все дістало. Останньою краплею було, коли дізналася, що він захищає дисертацію у Ківалова.
Вважаю, якщо не буде зміни військового керівництва (мова не тільки про нього одного, а про ГШ ЗСУ та угрупування), перегляду конфігурації фронту, аудиту, хто воює, а хто в штабах, дебюрократизації ЗСУ та чесного визначення пріоритетів, наш програш стане нашим планом.
Познайомив нас свого часу Арестович, ще до повномасштабного вторгнення, Олексій же привів його в ОП, представив, і тоді майбутній Головком ЗСУ попав у відбір на призначення.
Він практично не бере в помічники, радники чоловіків, обмежує спілкування з досвідченими попередниками.
... його ж власні зами часто не знають, що відбувається, не долучаються до нарад... а операційну діяльність робить «сірий кардинал» ЗСУ генерал Шаптала.
Попросили зареєструвати і / або допомогти з проходженням законопроєкту, слухаюсь. Так було з історіями «розстрільного» (насправді він не такий, а про можливість командирів застосовувати зброю) законопроєкту, посилення відповідальності відмовників, про бойовий імунітет, відміною ООС та іншими.
Але складна в Бахмуті чи Лисичанську вона ще була і тому, що на місцях не приймалися елементарні рішення. Наприклад, фортифікації в містах, дорозвідка тощо. Все не забуду, як один з дуже типу шанованих генералів казав мені, Марʼяно, ми зараз промку Соледара відвоюємо спецназом
Свої ж поїздки я публічно висвітлювала скупо, «ребусами» і якщо ловила хейт від когось, то мовчала про координацію з військовим керівництвом. Так само мовчала і про іншу координацію з ними: щодо законопроєктів, реформ тощо.
ПРИНЦИПИ не змінилися. ЗСУ не змінювалися, асиметричні радикальні підходи не були цікаві від слова зовсім,
Взагалі, розмови з Головкомом ЗСУ треба було постійно проводити так делікатно, щоб він не відчував жодного тиску. Адже його ніжний характер не любить дискомфортних новин.
Мене це все дістало. Останньою краплею було, коли дізналася, що він захищає дисертацію у Ківалова.
Вважаю, якщо не буде зміни військового керівництва (мова не тільки про нього одного, а про ГШ ЗСУ та угрупування), перегляду конфігурації фронту, аудиту, хто воює, а хто в штабах, дебюрократизації ЗСУ та чесного визначення пріоритетів, наш програш стане нашим планом.