Написалося тобі віршик. Трохи не так, як думалося спершу, але близько до того і щиро:)
Дівчинка із усміхом Джоконди, Світло на волоссі - ніби німб. І слова пульсують в тобі - рондо, Вириваючись, як дощ із ринв.
Ти - тонка струна, ось-ось заграє... Хто лиш твій маестро - таїна. Заговориш - світ не має краю, Усміхнешся - світ не має дна.
Лиш в очах вода жива таїться І тремтять вуста, коли мовчиш… Рухи киці, але стрижень - криця, І з тепла народжується вірш.
Зважуєш слова, як "за" і "проти". Погляд став твердішим, тоншим смак. Ти вивчаєш істини на дотик: Так, як говорилось, чи не так.
…Почуття складеш у рим намисто. Що болить - по колу обійдеш. Бути щирою - ознака хисту. І дорослість… личить тобі теж.
Ти, маленька, увібрала в себе Силу цього міста і жагу. Серцем - до людей, думками - в небо, Одкровення - музикою з губ.
І в дуеті, і гуртом, і соло Ніби сповідаєшся при всіх… І тримаєшся за власний голос, І спираєшся на світло втіх.
(ніч на 17.01.2011)
* Спершу хотілось написати в кінці: "І ховаєшся у світлий сміх" - але воно не лежить мені, а зі втіхами - так.:) Сподіваюсь, тебе не образить це римоплетиво:)
Дякую, сонечко. Втішена, якщо порадувала) Я його декілька днів "виношувала" і в цю ніч до 3 ранку писала - бо він почав "виписуватися", якось по-своєму (іншими фразами), але світло - як я й хотіла:)
* Якщо ти не проти, я його в себе викладу (можу для друзів лиш): хочу поділитися:)
Дівчинка із усміхом Джоконди,
Світло на волоссі - ніби німб.
І слова пульсують в тобі - рондо,
Вириваючись, як дощ із ринв.
Ти - тонка струна, ось-ось заграє...
Хто лиш твій маестро - таїна.
Заговориш - світ не має краю,
Усміхнешся - світ не має дна.
Лиш в очах вода жива таїться
І тремтять вуста, коли мовчиш…
Рухи киці, але стрижень - криця,
І з тепла народжується вірш.
Зважуєш слова, як "за" і "проти".
Погляд став твердішим, тоншим смак.
Ти вивчаєш істини на дотик:
Так, як говорилось, чи не так.
…Почуття складеш у рим намисто.
Що болить - по колу обійдеш.
Бути щирою - ознака хисту.
І дорослість… личить тобі теж.
Ти, маленька, увібрала в себе
Силу цього міста і жагу.
Серцем - до людей, думками - в небо,
Одкровення - музикою з губ.
І в дуеті, і гуртом, і соло
Ніби сповідаєшся при всіх…
І тримаєшся за власний голос,
І спираєшся на світло втіх.
(ніч на 17.01.2011)
* Спершу хотілось написати в кінці: "І ховаєшся у світлий сміх" - але воно не лежить мені, а зі втіхами - так.:) Сподіваюсь, тебе не образить це римоплетиво:)
Reply
Reply
Я його декілька днів "виношувала" і в цю ніч до 3 ранку писала - бо він почав "виписуватися", якось по-своєму (іншими фразами), але світло - як я й хотіла:)
* Якщо ти не проти, я його в себе викладу (можу для друзів лиш): хочу поділитися:)
Reply
Reply
Leave a comment