А коли ти був в театрі?
Сьогодні накінець вибрався на похід в театр. Йду в Занковецької на "Кризу". Кажуть файна вистава. Буде видно.
Останій раз був в театрі ше певно рік тому (відкриття "Золотого Лева" ми не рахуємо). Ех...А колись ходив на всі прем`єри...
.............................
Не факт, що буду знімати, але камеру з собов взяв про всяк випадок...Театральна зйомка взагалі дуже дволика, якшо так можна сказати штука. З одного боку важка з технічної сторони і дуже цікава самим процесом, а з іншого боку вона ставить фотографа в жосткі рамки, чи як то ліпше сказати навіть не знаю.
Маю на увазі те, що фотографії з театральних постановок вже по замовчуванні ефектні і цікаві (бо на сцені відбувається те, що кожен день таки не побачиш :) ), а якщо ще і технічно нормально зняті, то здавалось б вже не гівно. Ну майже як у випадку з фотографіями дітей напр. Вони самі по собі такі милі, гарні, завжди гарно виходять на знимках. Це може ввести фотографа, як автора, в оману, як на мене. Бо просто сфоткати гарну дитину це одне, а зробити дійсно достойну фотографію дитини це зовсім інше. Такий самий підвох і у випадку з театром...Ну але то залежить: 1. чи фотограф знімає просто з залу, будучи звичайним глядачем, і має всі шанси з того залу вийти ще до закінчення вистави, якшо дуже захопитися зйомкою (бо на дверях при вході в зал, напр. в Занковецької, є знак, шо фотографувати не можна :) ). Раз так чуть і з мнов не сталося. 2. Чи він має вільний доступ під сцену, в гримерку і т.д. Це вже зовсім інший світ і відповідно зовсім інші кадри.
..............................
Ну і театральна картинка відповідно. Про яку тоже говорим, ага.
Народний артист україни Януш Юхницький в ролі непам`ятаю кого :)) у виставі "Замшевий піджак" театру ім. М.Занковецької, м. Львів
Останій раз був в театрі ше певно рік тому (відкриття "Золотого Лева" ми не рахуємо). Ех...А колись ходив на всі прем`єри...
.............................
Не факт, що буду знімати, але камеру з собов взяв про всяк випадок...Театральна зйомка взагалі дуже дволика, якшо так можна сказати штука. З одного боку важка з технічної сторони і дуже цікава самим процесом, а з іншого боку вона ставить фотографа в жосткі рамки, чи як то ліпше сказати навіть не знаю.
Маю на увазі те, що фотографії з театральних постановок вже по замовчуванні ефектні і цікаві (бо на сцені відбувається те, що кожен день таки не побачиш :) ), а якщо ще і технічно нормально зняті, то здавалось б вже не гівно. Ну майже як у випадку з фотографіями дітей напр. Вони самі по собі такі милі, гарні, завжди гарно виходять на знимках. Це може ввести фотографа, як автора, в оману, як на мене. Бо просто сфоткати гарну дитину це одне, а зробити дійсно достойну фотографію дитини це зовсім інше. Такий самий підвох і у випадку з театром...Ну але то залежить: 1. чи фотограф знімає просто з залу, будучи звичайним глядачем, і має всі шанси з того залу вийти ще до закінчення вистави, якшо дуже захопитися зйомкою (бо на дверях при вході в зал, напр. в Занковецької, є знак, шо фотографувати не можна :) ). Раз так чуть і з мнов не сталося. 2. Чи він має вільний доступ під сцену, в гримерку і т.д. Це вже зовсім інший світ і відповідно зовсім інші кадри.
..............................
Ну і театральна картинка відповідно. Про яку тоже говорим, ага.
Народний артист україни Януш Юхницький в ролі непам`ятаю кого :)) у виставі "Замшевий піджак" театру ім. М.Занковецької, м. Львів