Передвиборча агітація. Не втримавсь.
В неділю вибори. Не хотів нічого писати, бо така каша зараз в ефірі, що аж мерзотно стає. Переважають емоції. Посказилися усі. Але щось сказати відчуваю за необхідне.
Отже, спробую без емоцій логічно довести свої вподобання, опираючить тільки на аналіз без гасел.
Яке в мене підгрунтя для вибору? Давайте спробуємо разом визнаичти пріоритети і дійти до висновку.
Базові принципи
1. Всі є мудаками. Так, всі. З точки зору посереднього звичайного мудріли кожна чиясь помилка записує політика в мудака. Але я під “все” маю на увазі тебе, себе та всіх кандидатів.
Нема людини, яка б в житті не робила шкоду: штурхнула дитину, напоїла дівчину, наступила на кицю, не поступилася місцем старшому.. Ну реально, ми розвиваємося і те, що зараз для нас дикість у 16 було нормою. Тому я вихожу з того, що помилки - це не підстава оцінювати людину. Особливо публічну. Це важливо.
2. Організовувати важко. Ще й як. Це борщ варити легко, бо ти сам все можеш зробити. Мій досвід керівника показує, що один може щось зробити маленьке. Там де двоє можуть бути звичайні проблеми. Але от колектив з 5 - це вже що завгодно, але не ефективний розподіл часу. Тому всі процеси у великих системах (а держава - це дуже велика фірма) інертні. І я, як організатор, цілком розумію, чому найкращий прокурор чи міністр економіки за 3 місяці може тільки частково зробити щось. А щоб витягти усіх хворих на синдром вахтера та сабатажників треба кілька років.
3. Одинаку в політиці робити нема чого. Влада розбещує, свита буде грати тебе, а не ти її. Тому яка б класна людина не була, керувати великим підприємством треба лідеру з командою. Бажано з командою фахівців адо досвідом незалежного аутсорсінгу. Лідеру достатньо вміти перевірити результат процесу, а не бути фахівцем саме у цій справі.
Додаткові ознаки
4. Революція - це важливо! Заслуги в ці часи необхідно враховувати, бо це була і є стресова ситація, де все гівно залягло на дно і всі рішучі люди зробили Справу. Легко бути героєм у студії, значно важче, коли ти програєш і мерзнеш. Це показує моральний стержень, показує впевненість і рішучість. По суті, дії на Майдані - найкращий поліграф.
5. В кого багато реклами - той гірший за Кончіту Вурст. Без реклами не можна виграти вибори, але ми в іншому інформаційному просторі. Велика реклама в політиці - це завжди вкладання грошей тих, хто їх хоче потім відбити. Зрозумійте, це бізнес. Проаналізуйте це як бізнес. За мирних часів ще можна не зважати на цей фактор на президентських виборах, але зараз, за військового стану, де потрібні гроші на озброєння - борди, ТВ-ефір та масовий спам - це нерозумно.
6. Принциповість важливіша за гнучкість. Для політика неможливо вести себе впертим бараном, але повна безхребетність гірше за тупу упертість. Ми, громадяни розуміємо, що треба домовлятися, треба вести торгівлю, йти на компроміси. Але є певна межа, де інтереси держави повинні приводити до тями. І бажано, щоб ця межа була повище. Для мене яскравим прикладом цієї межі слугуватиме голосування за ганебний Меморандум “миру” в парламенті. Або матюки при дітях.
Отже, це фільтрат моїх важливих факторів. Можна принципи розширити конкретними питаннями, по типу відношення до НАТО, податкової політики чи приємності обличчя. Але це все мішура. Народ України довів, що будь-яке питання ми можемо поставити перед достойною людиною і дочекатися відповіді. А як людина недостойна, то терпіння та витримки вистачить. Тому конкретика зажди може обговорюватися, і ми не розслабимося після виборів.
Тепер зробіть паузу і подивіться на пухнастика.
Якщо я вірно виокремив дійсно важливі глобальні речі, тоді можна рухатися далі.
Чому і кому вірити?
Ви не забули, що йде інформаційна війна. Питання першоджерел надважливі. Я виробив таке пріоритетну послідовність
1. Бачив своїми очима і потім пересвідчився з інших джерел. Тобто не короткотривалі спостереження, а висновки. Іноді бувають такі ситуації, що й очі можна замилити, але з часом все утрясається.
2. Знаю особисто людину по його справах (навіть якщо характер так собі, але робить вірно в своїй області).
3. Багато людей непоганих схвально відкликаються про кандидата чи партію, товар чи що там. Це вже на межі масових маніпуляцій, але вже як не звідки, то піде.
4. Офіційні заяви, кожне речення якого подумки фільтрується через призму “Кому вигідно?”.
5. Інформація від пристойних журналістів та від відфільтрованих ЗМІ. Звісно як атеріал для аналізу, а не факти. Тобто Майєм фтопку, хоч і розпочав Майдан закликом, а Рєзніченка зауважити, хоч і не всі його висновки тобі подобаються. Це значить, що той хто збрехав пару разів - забуваємо назавжди, навіть якщо він в цілому молодець. Той, хто визнає свої помилки - вартий уваги.
Далі.
Вибирати треба, можна і є з кого. Вся ця рейтингова мішура, потоки лайна з контрольованих змі не повинні вас відволікати від аналіза. Залиште тільки факти.
На цьому місці вже вимальовуються певні фігури. Я бачу більше одного варіанта, але точно знаю за кого я. І якщо у вас ще не все чітко, треба вибирати ідею.
Не секрет, що Порошенко з медіапотужностіми, грошима, житростракістю дійсно в лідерах. Це не тому що він багато для цього зробив. Це тому що він вчасно робив що треба і вчасно ховався. Коли ситуація погана він вдало уникнув асоціації з його діями. Коли всім було не до виборів він першим почав гратися з електроальним болотом надуманими опитуваннями. Він це вміє, не забереш.
І який би результат не був, переможець повинен не взяти булаву в руки, а отримати в адміна ЕЦП на 5 років керування фірмою. Ми, народ, повинні це показати. Не смійтеся в цьому місці. Навіть якщо намалювати вибори, переможець реальні цифри з протоколів знати буде. І ці цифри повинні поставити його на місце і ще раз довести, що він найманий працівник, а не господар країни. Тому голосувати за тими принципами треба, навіть якщо ваш кандидат не виглядає перемозцем. Вибори в один тур можуть дозволити собі тільки диктатори.
Я агітую в цьому місці. Якщо не подобається - то або у вас інший фактаж накопичився, або картинка спотворилася, або я неправий у своїх методах. Це нічого страшного. На виборах працює математика великих чисел, ак я зараз з тобою, читаче спілкуюся. І ми обидва можемо помилятися. Головне виправляти помилки.
Мій вибір - Олег Тягнибок.
Як демонстрація потенційному президенту серйозності намірів, треба обирати радикалів (навіть показушних), тому Дмитро Ярош та отой Ляшко.
У другому турі той, хто розпускає Раду. Але краще Порошенко, аніж Юля чи старі б.у. керівники.
Вважаю оптимальним керівним складом зараз: представницького англомовного слабкого у повноваженнях Президента України (Кличко-стайл), Тягнибок як голова ВРУ, Яценюк як Прем’єр (і обов’язково залишити Шеремету та Квіта).
Якщо мовити про Київ, тоді Кличко - мер при загальній більшості Свободи-Демал’янсу-Громадянської позиції. Або Іллєнко, але Свободи менше і більше БЮТ + нові молоді майданівські партії. Тут головне, щоб був баланс сил, щоб щодна посада не спотворлася безконтрольністю. Тому я проти (навіть агітації) повної влади симпатичної мені партії.
Виходячи з цього, голосуйте за Кличка як мера і за представника Свободи чи місцевого громадського діяча у депутати рад.
Сьогодні вже 24, але приватній особі можна з друзями поспілкуватися, вірно? Пишіть коментарі. Може я дійсно забагато товкався на Майдані та ідеалізую борців і не бачу важливого.
Хай нам пощастить цього разу!