Програма КПРС - російська мова буде збільшувати свій вплив, 1963 р.
Після відвертої промови Хрущова на 22 з'їзді у 1961 році, що Москва не буде «консервировать и увековечивать национальные различия» було очевидно, що ліквідовувати національні відмінності будуть, звсно ж, саме за допомогою російської мови. Це так робилося і до того, але тепер про це вже можна було офіційно писати. Ось як трактує програму 22 з'їзду відомий у ті часи русифікатор (популяризатор т.з. двомовності) Іван Білодід:
Однією із закономірностей розвитку мов соціалістичних націй в період розгорнутого будівництва комунізму є посилення ролі російської мови як засобу міжнаціонального спілкування і єднання народів СРСР. В умовах УРСР як українське населення, так і населення російське та інших національностей, фактично володіє і користується в практиці двома мовами - українською і російською (чи російською і українською).
Посилення однієї мови можливо лише за рахунок послаблення (пригнічення) іншої. Про це І. Білодід скромно промовчав. А кінці відверта неправда написана. Навіть радянська статистика це підтвердила. Лише українці володіли російською (і то не всі - в 1970 році лише 36% сказали, що вільно володіють російською [ докладніше]), а росіяни мов аборигенів не знали та і (переважно) знати не хотіли. Ними володіла кількість росіян на грані статистичної похибки.
Далі Білодід пропагує двомовність як позитивне явище (що абсолютно не так):
Ця двомовність, заснована на рівноправності мов, на їх паралельному вживанні і взаємозбагаченні та взаємодопомозі, є явищем прогресивним, бо підносить загальну мовну культуру, сприяє поглибленню знань і творчій діяльності в різних галузях життя.
Ніякої рівноправності не було, бо це неможливо. Прекрасний приклад приводить М. Аплатов в книзі «Языковая политика в современном мире: "одноязычная" и "двуязычная"»:
Все як і тут - двомовними є лише представники меншого народу. Мовна рівноправність неможлива. Також Білодід цитує програму КПРС:
“Процес добровільного вивчення, поряд з рідною мовою, російської мови, який відбувається в житті, - відзначається в Програмі, - має позитивне значення, бо це сприяє взаємному обмінові досвідом і прилученню кожної нації і народності до культурних досягнень усіх інших народів СРСР і до світової культури. Російська мова фактично стала спільною мовою міжнаціонального єднання і співробітництва всіх народів СРСР” (Програма КПРС, стор. 101).
Ніякого добровільного вивчення російської мови не було. Можна було відмовитись лише від вивчення української мови та від фізкультури. Більше ні від чого не можна було відмовитись. Окрім того діти, що вивчали лише українську не могли вступити в ВУЗи, бо там екзамени були російською. Люди були змушені вчити російську.
Джерело: Білодід Іван. Питання культури мови в світлі рішень XXII з'їзду і нової Програми КПРС. 1963