В Україні немає національностей, але є закон про нацменшини. Юридичний абсурд.
Ось такий парадокс, а точніше тупість політики. Ще до 2010 року можна було внести національність батьків хоча б в свідоцтво про народження - тепер і це відмінили. А закон «Про національні меншини в Україні» не відмінили . В цьому законі (ст. 3), зазначено: «До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю». Стоп! Але ж національність українців та ін. народів не визначається і не фіксується - її не існує з точки зору держави. А щоб визначити нацменшину потрібно зробити наступне: поділити людей на національності та перерахувати. На прикладі Франції поясню абсурдність ситуації більш детально. Використаю наступну* наукову статтю. Уривок:
Цікаво, що в країнах, де домінує модель «політичної нації» або «громадянської нації», поняття національної меншини відпадає саме собою. Так, показовим є те, що Франція, класична країна «громадянської нації», не підписала Рамкову конвенцію з захисту національних меншин та не ратифікувала Хартію регіональних мов. В Конституційній Раді Франції з
цього приводу було чітко сказано: «Франція це країна, де немає національних меншин».
Все логічно. Немає нацменшин, всі громадяни (незалежно від національності) називаються французами, мають знати французьку і т.п. базові вимоги. Поняття національності для держави не важливе і не застосовується. Далі, один із висновків до якого я і сам дійшов:
Отже, повертаючись до проблеми визначення сутності «національної меншини», ми можемо закріпити деякі результати наших міркувань. По-перше, ми дійшли висновку, що спільнота «національна меншина» виникає
тільки у державах з етнічною моделлю ідентичності як панівної і саме тому термін «національна меншина» є синонімом «етнічної меншини». По-друге, поняття «національна меншина» виникає тільки як поняття, корелятивне до поняття «національної більшості», яке теж виникає лише на основі моделі етнонації, тобто як корінний або пануючий етнос.
Якщо в Україні відмовились від поняття національної більшості чи корінного/панівного етносу - то про яку нацменшину може йти мова? Тому є такі варіанти:
1) відміняти закон про нацменшини. Всі громадяни українці (політична нація), до яких ставляться базові вимоги знати українську і т.п. Свої національні інтереси кожен сам по собі вирішує, держава це не регулює.
2) Закон про нацменшини залишається, але повертається (в якісь документи, не обов'язково в паспорт) ідентифікація за національністю. Держава регулює дотримання прав нацменшин.
*Джерело. Статус "національної меншини" та можливості мовної дискримінації мовно-етнічних спільнот у національних державах / Н. Замковая // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. - 2012. - Вип. 4. - С. 223-233.