Как принимали закон для русификации украинских школ, 1958-1959 г. Ч3.
Ч1, Ч2. Продолжение:
В Части 2 мы остановились на том, что высокая комиссия пришла к выводу, что в УССР изучение украинского и русского языков есть обязательным. Вот какой была эта статья №14 по состоянию на 23 марта 1959 г.
«Встановити, що в усіх типах шкіл Української РСР, в яких навчання проводиться українською або російською мовами, вивчення української і російської мов є обов’язковим. Порядок вивчення української мови учнями, які прибули з інших республік, встановлюється Радою Міністрів УРСР. У школах з іншими мовами навчання (молдавською, польською, угорською - М.П.) вивчення російської мови є обов’язковим»
Кому-то в ЦК такой вариант очень не понравился. Прошло две недели и оттуда выбросили обязательное изучение украинского языка, сделали упор на необходимости изучения языка РСФСР, саму статью переименовали на №9 и расширили. Вот такой была эта статья №9 по состоянию на 7 апреля 1959 г.
«Встановити, що навчання дітей в усіх типах загальноосвітніх шкіл Української РСР здійснюється на їх рідній мові, вивчення якої є обов’язковим. Вивчення другої мови народів СРСР здійснюється за бажанням і вибором батьків та учнів при наявності відповідних контингентів. У школу, з якою мовою навчання віддавати своїх дітей, вирішують батьки. Враховуючи, що в республіці з кожним роком збільшується прагнення оволодінням російською мовою, яка є могутнім засобом міжнаціонального спілкування та зміцнення дружби народів СРСР, а також приймаючи до уваги важливість вивчення національної мови, Раді Міністрів Української РСР забезпечити всі необхідні умови для вивчення російської мови у школах з українською мовою навчання й української мови у школах з російською мовою навчання всіма дітьми, які виявили бажання вивчати ці мови».
Суть статьи стала противоположной до разработанной ранее. Но и это не все редакции. Через десять дней эту статью снова переделали и 17 апреля приняли в следующей редакции:
Стаття 9. Навчання в школах Української PCP здійснюється рідною мовою учнів. В школу з якою мовою навчання віддавати своїх дітей вирішують батьки. Вивчення однієї з мов народів СРСР, якою не провадиться викладання в даній школі, здійснюється за бажанням батьків і учнів при наявності відповідних контингентів. Доручити Раді Міністрів Української РСР розробити заходи, які б забезпечували всі необхідні умови для вивчення і поліпшення якості викладання у школах з українською або іншою мовою навчання російської мови, яка є могутнім засобом міжнаціонального спілкування, зміцнення дружби народів СРСР і прилучення їх до скарбів російської і світової культури, а також української мови у школах з російською або іншою мовою навчання всіма учнями, батьки яких і самі учні обрали цю мову для вивчення»
Изменения уже чисто косметические, видно что первые два предложения приблизили к российскому варианту закона. Российский вариант этого положения прозвучал так:
Статья 15. Установить, что обучение в школе проводится на родном языке учащихся. Предоставить право родителям решать, в школу с каким языком обучения отдавать своих детей. В школах, в которых обучение ведется на языке автономной республики, автономной области или национального округа, изучение русского языка проводится по желанию учащихся, так же как в русских школах учащиеся по их желанию могут изучать язык автономной республики, автономной области или национального округа.
Звучит как паритет, вроде как националы могут не учить русский, так и в русских школах РСФСР могут не учить национальные языки. Но я сомневаюсь, что националы не учили русский (тогда ноль перспектив даже внутри республики, где руководство и партийная робота в основном русифицирована), а вот русские (в основном) точно перестали учить языки подчиненных народов.
Этот закон 1958 года стал важным инструментом русификации, особенно ввиду имеющейся русификации высшей школы и профессионально-технического образования. Количество украинских школ начало стремительно сокращаться, как, к примеру, в Одессе.
Джерело. М. Б. Парахіна «Особливості русифікації в УРСР у другій половині 1950 - першій половині 1960-х рр. (з історії мовної проблеми)»