Традиційні цінності в Гетьманщині
Коли б Мартин Цимбалистий захотів простити свою злочинну жінку, він міг не то що знову жити з нею, як чоловік із жінкою, а навіть врятувати від тієї кари, до якої її присудили.
Адже за тих часів навіть на вбивство та інші карні злочини дивилися, насамперед, як на вчинки, що порушують приватні інтереси, і якщо, наприклад, убивця, або злодій, мирився з потерпілими, і вони його прощали, то суд, здебільша, звільняв злочинців від кари, не забуваючи, звичайна річ, взяти штраф з них. А вже ж щодо чужоложства, то й поготів, його розглядали, як злочин, що насамперед, завдавав шкоди честі, інтересам і загалом праву неповинної сторони. А коли так, то, як повинен був зробити суд в тому разі, коли невинна сторона заявляла на суді, що прощає винного?
Такий саме випадок стався в Полтавському полковому суді в травні 1688 року.
Судили якихсь Педора Панченка та Гапку Панасиху з села Шостаків, спійманих на чужоложстві. Вони «добровільно обоє злость свою на себе визнавали»:
- А що ж, панове, наш то гріх. Юж то мієт бути рік, як п’яних нас диявол звів і пополнялисьмо вшетеченство, любо (хоч) то в Педора жона єсть, а в мене муж. Вольно вам, панове, з нами що хотіти чинити: самую правду вам повідаємо».
Через те, що підсудні призналися, нема чого було далі провадити слідство, і суд вирік декрета, за приписом «Порядку» (част. 4 на арк. 131), «аби чужоложник Педор Панченко мечем був каран, а чужоложниця Гапка Панасиха у пренґа аби бита була і од права малженського оддалена».
Але тут сталося щось несподіване. З юрби, що уважно слухала суд, виступив Панас, чоловік засудженої Гапки, «і не допускаючи жони своєї під карность, приняв собі ону за жону»… Зараз же, ідучи за прикладом Панасовим, «тут же і Зінька, Педорова жона, прийнялася (заступилася) за мужа, пробачивши йому той злий учинок вшетеченства».
Що лишалося робити судові, бачачи таку сімейну згоду? Суд зараз же ухвалює іншого декрета: «І ми на жадання їх (невинних сторін) ізволивши карностю ганебною оних проступков даруєм…» Але й при цій нагоді судді не забули себе: «єднак вину панськую і врядовую за проступство мають платити».
Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/399898.html
Адже за тих часів навіть на вбивство та інші карні злочини дивилися, насамперед, як на вчинки, що порушують приватні інтереси, і якщо, наприклад, убивця, або злодій, мирився з потерпілими, і вони його прощали, то суд, здебільша, звільняв злочинців від кари, не забуваючи, звичайна річ, взяти штраф з них. А вже ж щодо чужоложства, то й поготів, його розглядали, як злочин, що насамперед, завдавав шкоди честі, інтересам і загалом праву неповинної сторони. А коли так, то, як повинен був зробити суд в тому разі, коли невинна сторона заявляла на суді, що прощає винного?
Такий саме випадок стався в Полтавському полковому суді в травні 1688 року.
Судили якихсь Педора Панченка та Гапку Панасиху з села Шостаків, спійманих на чужоложстві. Вони «добровільно обоє злость свою на себе визнавали»:
- А що ж, панове, наш то гріх. Юж то мієт бути рік, як п’яних нас диявол звів і пополнялисьмо вшетеченство, любо (хоч) то в Педора жона єсть, а в мене муж. Вольно вам, панове, з нами що хотіти чинити: самую правду вам повідаємо».
Через те, що підсудні призналися, нема чого було далі провадити слідство, і суд вирік декрета, за приписом «Порядку» (част. 4 на арк. 131), «аби чужоложник Педор Панченко мечем був каран, а чужоложниця Гапка Панасиха у пренґа аби бита була і од права малженського оддалена».
Але тут сталося щось несподіване. З юрби, що уважно слухала суд, виступив Панас, чоловік засудженої Гапки, «і не допускаючи жони своєї під карность, приняв собі ону за жону»… Зараз же, ідучи за прикладом Панасовим, «тут же і Зінька, Педорова жона, прийнялася (заступилася) за мужа, пробачивши йому той злий учинок вшетеченства».
Що лишалося робити судові, бачачи таку сімейну згоду? Суд зараз же ухвалює іншого декрета: «І ми на жадання їх (невинних сторін) ізволивши карностю ганебною оних проступков даруєм…» Але й при цій нагоді судді не забули себе: «єднак вину панськую і врядовую за проступство мають платити».
Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/399898.html