Ольга Мак, Чудасій
Є в російській мові поняття чи вислів, якого я ніколи не розуміла до кінця: «городской сумашедший». Чи це найвідоміший божевільний міста? Чи суто міська хвороба, носій якої кардинально відмінний від «деревенского дурачка»? А, можливо, і не божевільний зовсім? Оскільки місто, що там не кажи, дає більшу свободу прояву особистості, то раптом це людина цілковито здорова хоч фізично, хоч психічно, але потроху й «ненормальна». Її мислення, поведінка, спосіб життя чомусь та не вписуються у загальноприйняті стандарти.
Якщо так, то українською я б пропонувала називати подібних людей «чудасіями». Бо саме так назвала свою книгу і її героя популярна в діаспорі та майже невідома в нас письменниця Ольга Мак (це такий псевдонім. В нас її, схоже, поза журналом «Дзвін» не публікували. «Чудасій» - найпопулярніший її твір, хоча сама письменниця мала якусь до нього неприязнь і не вважала надто вдалим).
Отож, чудасій, він же Альоша Ухов, він же Олексій Вухо - і це ще не всі його імена. Дивний він. З одного боку - розумний в межах своєї професії (інженер-хімік), а й поза професією напрочуд проникливий і спостережливий, спроможний на дуже небуденні асоціації (хто вже читав, нехай згадає мішок з капустою та мішок з картоплею). Зовсім не відноситься до житейськи-безпорадних, навпаки, краще дає собі раду, ніж ті, що вважаються цілковито нормальними. Але з іншого боку… Оті його матримоніальні проекти (було їх три, хоча він пропонував брати до уваги лише два - перший і останній). Ідея розпочати загальнонародне повстання після радіосигналу… Постійні посилені розмірковування на дивачні теми і виведення з них найдивачніших висновків.
Але не хочу спойлерити і не буду переповідати змісту книги. Прочитайте самі - можна отут
http://divczata.org/knyzka/olga-mak-chudasii.html
Чому цю книжку варто читати - бо вона має таку гарну наррацію, що й рідко знайдеш у принципово безфабульний час. Коли вже смієшся, то до сліз (я так реготалася на сцені з Женею-гепеушницею), а в іншому місці так сумно, що до сліз пробере. Бо фон твору трагічний… Скупо і виразно окреслений: голод 1932-33 (Ольга Мак одна з небагатьох письменників, які вміли дати собі раду з цією смертельно страшною темою), єжовщина (під яку вона сама потрапляла, рекомендую її спогади «З часів єжовщини»), воєнне лихоліття…
Ото єдиний спойлер - в кінці повісті чудасій перестав бути чудасієм. Може, й жаль: без подібних натур світ втрачає свої барви.
Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/377392.html
Якщо так, то українською я б пропонувала називати подібних людей «чудасіями». Бо саме так назвала свою книгу і її героя популярна в діаспорі та майже невідома в нас письменниця Ольга Мак (це такий псевдонім. В нас її, схоже, поза журналом «Дзвін» не публікували. «Чудасій» - найпопулярніший її твір, хоча сама письменниця мала якусь до нього неприязнь і не вважала надто вдалим).
Отож, чудасій, він же Альоша Ухов, він же Олексій Вухо - і це ще не всі його імена. Дивний він. З одного боку - розумний в межах своєї професії (інженер-хімік), а й поза професією напрочуд проникливий і спостережливий, спроможний на дуже небуденні асоціації (хто вже читав, нехай згадає мішок з капустою та мішок з картоплею). Зовсім не відноситься до житейськи-безпорадних, навпаки, краще дає собі раду, ніж ті, що вважаються цілковито нормальними. Але з іншого боку… Оті його матримоніальні проекти (було їх три, хоча він пропонував брати до уваги лише два - перший і останній). Ідея розпочати загальнонародне повстання після радіосигналу… Постійні посилені розмірковування на дивачні теми і виведення з них найдивачніших висновків.
Але не хочу спойлерити і не буду переповідати змісту книги. Прочитайте самі - можна отут
http://divczata.org/knyzka/olga-mak-chudasii.html
Чому цю книжку варто читати - бо вона має таку гарну наррацію, що й рідко знайдеш у принципово безфабульний час. Коли вже смієшся, то до сліз (я так реготалася на сцені з Женею-гепеушницею), а в іншому місці так сумно, що до сліз пробере. Бо фон твору трагічний… Скупо і виразно окреслений: голод 1932-33 (Ольга Мак одна з небагатьох письменників, які вміли дати собі раду з цією смертельно страшною темою), єжовщина (під яку вона сама потрапляла, рекомендую її спогади «З часів єжовщини»), воєнне лихоліття…
Ото єдиний спойлер - в кінці повісті чудасій перестав бути чудасієм. Може, й жаль: без подібних натур світ втрачає свої барви.
Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/377392.html