Колись мені здавалося, що ці історії вже вичерпалися - ще б пак, адже про всілякі перипетії некоронованих королів Волині я
розповідала ледь не рік. Однак вони наче завзялися довести, що пригод, ініціаторами яких були самі чи до яких були причетні, вистачить ще на грубенький том. Одна з них видалася мені такою цікавою, що не можу нею не поділитися.
Може, ще хто пам’ятає
історію одруження Іллі Острозького та Беати Костелецької, батьків найвідомішої представниці роду, Гальшки, вона ж Чорна княгиня? Одна її деталь мене відразу здивувала. Чому князь Ілля Острозький, з усіх точок зору завидний жених, вік якого наближався до 30-и, не був ще ні одруженим, ні бодай зарученим? При всій тодішній свободі звичаїв, про шлюб сина, тим паче старшого, мали подбати батьки. Правда, мати Іллі, княгиня Тетяна Острозька, уроджена Гольшанська, рано померла, залишивши сина сиротою, але ж залишився батько - Костянтин Іванович, герой Речі Посполитої, тріумфатор, королівський приятель і один з найвпливовіших людей королівства. Може, він сподівався, що сина підуть за його прикладом і не одружуватимуться, аж поки шістдесятка не стукне? (попри такий пізній старт, князь Острозький встиг пошлюбитися двічі, другою його обраницею, після смерті княгині Тетяни, стала Олександра Слуцька, донька
героїчної Анастасії Слуцької ).
Ба ні, докорити Костянтину Івановичу не можемо, він все зробив як годиться, заручивши свого первістка з дівчиною на славу. Вона теж походила з магнатського роду, який не те, що не поступався Острозьким значенням та багатством, але й чи не перевершував їх! До того ж, майбутня княгиня Острозька вирізнялася вродою, освіченістю та доброзвичайністю (оскільки кінець цієї історії я знаю, то запевню, що з вродою все дійсно було гаразд). Звали її Барбарою і була ще в неї старша сестра Анна. Батьки й про Анну подбали, заручивши її з певним паном на прізвище Гаштольд.
Як воно звичайно буває, княжич Ілля, будучи впевненим у тому, що Барбара дістанеться йому, не почував до неї особливої пристрасті. Але не почував і відрази, Барбара нічим на таке ставлення не заслужила. Натомість її сестра... Як вже там було зі звичаями при магнатських дворах, не знаю, але ця Ганнуся вхитрилася до шлюбу надбати аж двох незаконних дітей.
Ця обставина страшенно розлютила Анниного майбутнього чоловіка. Либонь, він вважав так: один проступок - то ще хай, всякій може трапитися, але двічі... Це вже система! І рішуче відмовився від планованого шлюбу.
Але батькам дівчат дуже залежало на союзі з Гаштольдом, натомість княжича Іллю - вірніше, вже князя, після смерті його могутнього батька, вони цінували куди нижче і були впевнені, що волинянин має стати покірним виконавцем їхніх власних планів. Бо, виявляється, придумана була рокіровка - Гаштольдові дістається доброзвичайна Барбара, Іллі - її непутяща сестра Анна. Натомість ця ситуація ніскільки не влаштовувала самого Іллю, от він і тягнув, скільки міг, а потім кинувся за порадою до найвпливовішого батькового приятеля, Його Королівської Милості, короля Сигізмунда.
Сигізмунд (тоді вже Старий) з легкістю знайшов вихід, запропонувавши Іллі Костянтиновичу іншу наречену - красуню Беату Костелецьку. Злі язики пояснювали таку турботливість тим, що прекрасна Беата була його власною, хоч і нешлюбною донькою. Ми, натомість, точно знаємо, що матір’ю Беати була Катарина Тельничанка, довголітня метреса короля, яка народила від нього трьох визнаних батьком дітей. Але Беата до числа цих півкоролят не входила, оскільки народилася далеко пізніше, коли її мати давно вже була замужем за Анджеєм Костелецьким.
Князь Ілля з радістю прийняв королівську пропозицію, бо й не бачив іншого способу спекатися нелюбої Анни. Отаким був шлюб батьків журливої Гальшки - і так в коло зору королівської родини, хоч і наразі як скромна тінь та натяк, потрапила жінка, ім’я якої невдовзі прогримить на всю Річ Посполиту і якій судилося стати, може, не наймогутнішою, але таки найромантичнішою польською королевою.
Барбара Гаштольд, уроджена Радзивіл, першим нареченим якої був Ілля Острозький.
Цікаво, як склалося життя непутящої Анни, але про це я нічого не знаю.