Це я вирішила трішки поглибити розуміння білоруської мови, от і взялася за читання цієї безсмертної книжки і ще й слухання аудіоверсії (ага, дійсно гарний текст - це той, котрий хочеться перечитувати після того, як десятки разів його вичитувала одночасно читати й слухати). Треба буде колись написати про фрагменти, яких немає в українському перекладі, але зараз я про інше.
Як вам здається - коли відбувається дія книжки? Тобто не "історично-сонних" епізодів з Валюжиничем, княгинею Ганною і звірським Ольшанським (там взагалі анахронізм на анахронізмі, тільки й правди, що якісь привиди на території замку таки являються), а от час основної розповіді? Ніби й сумнівів нема, раз головному герою, він же оповідач, в момент дії 38 років, а в 1941 було десь шістнадцять, то потрапляємо в початок 60-х. Однак десятки деталей вказують на куди пізніший час, найраніше кінець 70-х. Герої одягаються в джинси, п'ють розчинну каву, цитують Висоцького і дивляться "Анжеліку", а всього цього в 1963 році ще не було. Але навіть не це основне, а підкреслено іронічний стиль спілкування персонажів, доволі відмінний від романтичного стилю шестидесятих. Все ж таки шестидесятництво ще відчувається...
Які будуть міркування з цього приводу, свідомо це письменник зробив чи ні і, якщо свідомо (я так думаю), то нащо? Чи це вимушено, щоб герої війни і боротьби проти санації :-) виглядали не поважними ветеранами, а цілком ще могли вганяти за студентками, але й читачі щоб залишалися в своєму реальному часі? Чи роман, як, наприклад "Чарівна гора" Манна мав би метатися в усьому пізньорадянському періоді, так, щоб будь-яке його десятиліття виглядало на "музичний час" книжки?
Офф - от, коли б я Короткевича раніше перечитала! Могла б відповісти м.ш.ф
kerbasi на отой його жарт про арабофіннів так: "В полуденних типах не розбираюся", навіть циган не розрізню :-) І Вітру-з-моря могла б дещо нагадати "про архетип продавчині в радянській свідомості" :-) Але це так, жарт.