Дівчина на війні
Дитина свідомого села Підберізців - чорнява, темноволоса, темноока, щира, прямолінійна, без застережень віддана справі, розуміла життя інстинктивно і не манила себе рожевими забаганками; любила свій народ і бажала своїми руками піднести камінь під фундаменти власної держави.
Ми зналися товаришками. Молодша від мене на рік, мала своїх ближчих товаришок і свій круг знайомих. Поза школою стрічалися ми на спільних пластових прогульках і на вправах Січових стрільців. Лучила нас спільна ідея.
Вдачею різні, ми розуміли себе в змаганні до одного.
1914 рік - війна. Вона - від мобілізації при гаївській сотні. Скромна, невибаглива, точна, обов’язкова. У Стрию стрінуло її те, що й інших неприйнятих стрільців. Пішла в Гуцульщину, в невідоме.
1915 рік - травень. Коротка стріча у Варпаланці. Між нами щира сердечність. Вернула з кількома прогнанцями до стрільців, її приділено до іншої сотні, як моя.
1917 рік - вересень. Кіш - Пісочна. Чому ти вертала? тут пекло безділля. А старшинська харчівня - гніздо ос. Софія перестала ходити туди... І дійсно, яка різниця - 1914 і 1917 рік. Над числами порцій харчового відділу старалася в темній селянській хаті забути те, що насідало на душу. В комірчині за провіянтовою канцелярією пересувалися перед нами тихими вечорами спомини минулого, творилися нові образи досі незнаного.
Галицька війна. В часі боїв під Львовом вінчалися Гандзя і Василь, двоє товаришів. Хвиля відвороту покотила їх обох на Україну. Кам’янець-Подільський, той самий харчовий відділ - непевна доля. У Балті вродився перший син. Вічний неспокій. Большевицьке правління. Поворот.
Я відвідала Гандзю у Підберізцях. Двоє малих синків. Вона мати - та сама роботяща, печалива людина.
Рогатин. Бурса. Бурсацька харчівня. Придалося знання військового харчового діла. Робота йде справно, скоро і добре. Ніякий труд не страшний. Кожний удар треба перенести: розв’язання гімназії, недугу найближчих... Чотирьох дрібних синів виховати треба, а життя не знає ласки.
Ми бачилися недавно. В нашім волоссю - сиві нитки. осінь. Чи жаль того, що проминуло? Ні! Жаль, що не все брали життя таким, як воно є.
По давньому звичаю розуміємо себе не в одному без слів.
Львів, 10 жовтня 1932 року.
Ми зналися товаришками. Молодша від мене на рік, мала своїх ближчих товаришок і свій круг знайомих. Поза школою стрічалися ми на спільних пластових прогульках і на вправах Січових стрільців. Лучила нас спільна ідея.
Вдачею різні, ми розуміли себе в змаганні до одного.
1914 рік - війна. Вона - від мобілізації при гаївській сотні. Скромна, невибаглива, точна, обов’язкова. У Стрию стрінуло її те, що й інших неприйнятих стрільців. Пішла в Гуцульщину, в невідоме.
1915 рік - травень. Коротка стріча у Варпаланці. Між нами щира сердечність. Вернула з кількома прогнанцями до стрільців, її приділено до іншої сотні, як моя.
1917 рік - вересень. Кіш - Пісочна. Чому ти вертала? тут пекло безділля. А старшинська харчівня - гніздо ос. Софія перестала ходити туди... І дійсно, яка різниця - 1914 і 1917 рік. Над числами порцій харчового відділу старалася в темній селянській хаті забути те, що насідало на душу. В комірчині за провіянтовою канцелярією пересувалися перед нами тихими вечорами спомини минулого, творилися нові образи досі незнаного.
Галицька війна. В часі боїв під Львовом вінчалися Гандзя і Василь, двоє товаришів. Хвиля відвороту покотила їх обох на Україну. Кам’янець-Подільський, той самий харчовий відділ - непевна доля. У Балті вродився перший син. Вічний неспокій. Большевицьке правління. Поворот.
Я відвідала Гандзю у Підберізцях. Двоє малих синків. Вона мати - та сама роботяща, печалива людина.
Рогатин. Бурса. Бурсацька харчівня. Придалося знання військового харчового діла. Робота йде справно, скоро і добре. Ніякий труд не страшний. Кожний удар треба перенести: розв’язання гімназії, недугу найближчих... Чотирьох дрібних синів виховати треба, а життя не знає ласки.
Ми бачилися недавно. В нашім волоссю - сиві нитки. осінь. Чи жаль того, що проминуло? Ні! Жаль, що не все брали життя таким, як воно є.
По давньому звичаю розуміємо себе не в одному без слів.
Львів, 10 жовтня 1932 року.