Розлучення мирні і немирні
Відколи настала спека, я намагаюся всі свої суботньо-купівельні справи провернути якнайшвидше, щоб повернутися додому не під палючим сонцем. Так і сьогодні пробігала, особливо не роззираючись, мимо однієї з наших (не дуже численних) міських прикрас - костьолу, де люблять фотографуватися молодожони, випускники і туристи. Цього разу теж знимкувалася якась група, між собою перемовлялися російською мовою. Не те, щоб російська на вулицях галицького містечка була рідкістю, але й не на кожному кроці трапляється, до того ж, акцент у них був якийсь незвично різкий, наші росіяни так не говорять. Я майже мимовільно відірвала очі від горбатого тротуару і тоді вже здивувалася по-справжньому. Фотосесія проходила на фоні якогось чудернацького прапора, на якому перемішалися червоний, чорний і білий кольори, а посередині красувалися схожі на блискавки знаки - як їх - руни, зіги? Щось схоже носили есесівці. Фотографований все випитував, чи досить живописно він виглядає, а пізніше вся компанія збиралася прикріпити доблесне знамено ще й на стадіоні.
Воно звичайно, кожен розважається як вміє, але, враховуючи недавні події, ті, після яких ще й місяця не пройшло, та деякі тривожні прогнози: якщо раптом ЗМІ чи інтернет заполонять подібні фотографії, то врахуйте їх постановочний характер! Сподіваюся, що це просто такі розваги реконструкторів, але краще б вони деінде розважалися :-)
Все, громадянський обов’язок виконала, тепер знову займуся справами приємнішими тобто 16 віком. Конкретно - в ході багатьох сюжетів вже згадувалися розлучення як особливість епохи, отут я вже дещо писала про юридичні аспекти цієї процедури (не надто приємної, а все ж рівень цивілізованості суспільства вона відображає). І все-таки залишилося багато питань, які варто б з’ясувати детальніше і проілюструвати, ілюстрації ж я візьму у свого провідника по ранньому модерну, Ореста Левицького («Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-Губернаторе», К., 1909). Почнемо з хронологічно першого відомого нам розлучення (цілком можливо, що непоодинокі подібні випадки траплялися й раніше, але тоді сторони обходилися без співучасті якої-небудь влади, нас же цікавлять документально підтверджені епізоди). Героїнею цього шлюборозлучного процесу була потроху вже нам знайома Маруша Борзобагатянка Красенська, хоча знаю я про неї небагато, але з матеріалів далі представленої справи зрозуміло: вона подала своїм наступникам добрий приклад і планку встановила на належній висоті. Якщо не всім вдавалося дострибнути до її рівня, то вже Марушиної вини в цьому нема.
