Feb 15, 2011 12:58
Так швидко і історичну цінність власного буття втратити млжна...
Бракує любові...Як же мені бракує любові!!
Пробач мені, Св. Валентине, я не належу до твоїх адептів, що уже другий день обмінюються м'ясистими, більше схожими на дупи, серцями; я уже давно не клянусь в вічному коханні і вірності і навіть в тих клятих попо-листівках не пишу про кохання; я покинула малювати сердечка помадою на кухонному листі в день твоєї смерті(смерті ж?) ще коли мені стукнуло 12, а коли стукнуло 15 я написала оце
До Дня всіх закоханих
Стандартний набір.
Лютий, м’ясисті серця в повітрі.
Природний відбір: плюнь їм
В лице й акуратно витри.
Розпороши круг себе
Страх з запахом ацетону.
Всерівно задавить радість
І невідворотна втома.
А думалось перемнеться
Чи хоч відригнеться в вічне,
Та навіть джерельно чиста
Вода - апріорі стічна.
Згвалтовано-мертві тіні
Квітів вчорашнього блуду.
Ти п’єш і уже відверто
Дратують ці парні люди.
А ненависть така мила:
Пахне каміном і тілом.
Якби я чогось хотіла,
Я б, певне, її хотіла
Стандартний набір: лютий
Все це кохання, кажуть…
Ненавиджу вас, люди,
За цю одноденну справжність.
Мені справжньої любові бракує........
Такої,знаєте, аж до болю справжньої...........
in pain,
Пописую))