Oct 27, 2009 15:17
Дощить.Так і повинно бути восени,правда ж?Я стомилась.Витрачаю всі сили на те щоб когось/щось любити.Коли намагаюсь робити це щиро - ввечері падаю мертва і всю ніч тоді дивлюсь хворобливо-щасливі сни.Ніколи не думала що це так важко.треба ж...
Зате я здається знайшла собі достойне заняття.переборюю свої страхи.я не думаю, що у мене виходить,але принаймі мені є чим зайнятись у вільний час.
Мене переслідує думка,що я знаходжусь зовсім близько до чогось важливого і наді мною висить страшна загроза зробити крок в інший бік.дуже хочеться щоб важливе схопило мене саме,але у нього здається вже є квиток на літак....треба ж які різні шляхи.Хочу яскраву парасольку....точно...хочу яскраву парасольку!!!!
P.S. Я взагалі то збиралась написати щось типу "Привіт,любий ЖЖ,от я тебе і завела,чим тебе годувати?приймаю будь-які побажання!.."але то ж попса,правда?і я вирішила наисати як рекомендувалось...що думаю=))
лабіринти свідомості,
осінь