Читаю біографію Маяковського. Він був хронічним невротиком. Красенем з гнилими зубами. Виступав з редискою в петлиці і писав дивні вірші. Знаєте, такі з купою зайвих складів. Вірші які треба прочитати разів з десять перш ніж полюбиш.
Якби я жила з ним в один час, він би мені не сподобався. Не люблю людей з гнилими зубами.
А тепер мені щось дуже тривожно на душі і я його люблю. Маяковського.
Тривожно.