Про людей, левели і самооцінку)
Ну, мабуть, спочатку про самооцінку.
Я себе не люблю. На жаль. Я не люблю своє волосся і своє обличчя. Ще більше свою схильну до повноти фігуру. Не люблю свою діряву голову і, що вже й казати, не вважаю себе розумною. Загалом, я особа досить поверхова, не вродлива, та ще й не люблю за собою слідкувати (і навіть не знаю що люди вкладають в це поняття). Втім, я себе не дратую, а це важливо. Та і не самотня я. У мене є друзі, і навіть не мало друзів, є рідні, які теж мене не цураються. Є бойфренд, миша і кілька котів у нас у дворі. Коротше самооцінка не висока, але й не найнижча)
А тепер про людей.
В моєму житті їх багато. Так багато, що навіть далеко не всі з них варті уваги. От ці, про яких сьогодні розкажу, не варті, але менше з тим...
Маю дядька. І якось у нього сталося велике кохання з рочків на 35 молодшою дєвучкою мого віку. І всьо би нічого,але у дєвучки виявилась неабияка сім'я. Дві сестри, брат і всі вони наїжджають в гості. Та і те б нічого. Ну поріднились, ну наїжджають. Я не соціопат, ну люди то й люди. Часом чаю випити разом можемо, в магазин з'їздити, за столом всі разом посидіти. Ну як родичі. Але поступово родичі починають і зовсім перебиратись. Менший брат переїхав в батьківський дім і поселився в кімнаті мого двоюрідного брата. Заміжня сестра з чоловіком в досі здаваній квартирі у Києві. Але нам то що, а нічого. Хай собі буде.
І справді нічого страшного. Але тут менший брат зібрався в армію. Проводи. Приїхали з Києва сестра з чоловіком. А я саме йду маму на зупинку проваджати, а вони на зустріч. Їдуть на діскатєку. Додому йшли разом. Я мовчала і слухала. А от тут час поговорити про левели.
Я от повністю згодна що життя це гра. А з прогресом - комп'ютерна. І кожен гравець має свій левел, чесно зароблений або не чесно куплений. Мама стверджує що левели ці ще й переходять з життя в життя. Але то вже езотерика, а ми про земне. Деякі люди видимо левела не мають зовсім, щойно зайшли в гру. Чи може левел їхній не тим визначається?)Так от в чому моє питання: чи може твій левел впасти від того, що знаєшся з гравцями левелу нижчого (за умови що і ти і сам звісно левела не надто високого)?
Бо я от ішла з родичами додому і злякалась.Це вони - та анекдотична категорія людей які великими буквами вконтакті, в розділі улюблена книга пишуть: НИ ЧИТАЮ і можуть 15 хв обговорювати бухло яке вони купили на діскатєку. О гудвін, це вони.
- а ти підеш з нами?, питають
Мій мозок швидко знайшов відмовки. Без Сржа нікуди не хожу, пити не можна, отруїлась недавно, грошей нема...А в голові істерично стукає думка: О май Гад, та мені би гру спочатку починати прийшлось після такого!))
Бережіть свій левел, друзі))
Я себе не люблю. На жаль. Я не люблю своє волосся і своє обличчя. Ще більше свою схильну до повноти фігуру. Не люблю свою діряву голову і, що вже й казати, не вважаю себе розумною. Загалом, я особа досить поверхова, не вродлива, та ще й не люблю за собою слідкувати (і навіть не знаю що люди вкладають в це поняття). Втім, я себе не дратую, а це важливо. Та і не самотня я. У мене є друзі, і навіть не мало друзів, є рідні, які теж мене не цураються. Є бойфренд, миша і кілька котів у нас у дворі. Коротше самооцінка не висока, але й не найнижча)
А тепер про людей.
В моєму житті їх багато. Так багато, що навіть далеко не всі з них варті уваги. От ці, про яких сьогодні розкажу, не варті, але менше з тим...
Маю дядька. І якось у нього сталося велике кохання з рочків на 35 молодшою дєвучкою мого віку. І всьо би нічого,але у дєвучки виявилась неабияка сім'я. Дві сестри, брат і всі вони наїжджають в гості. Та і те б нічого. Ну поріднились, ну наїжджають. Я не соціопат, ну люди то й люди. Часом чаю випити разом можемо, в магазин з'їздити, за столом всі разом посидіти. Ну як родичі. Але поступово родичі починають і зовсім перебиратись. Менший брат переїхав в батьківський дім і поселився в кімнаті мого двоюрідного брата. Заміжня сестра з чоловіком в досі здаваній квартирі у Києві. Але нам то що, а нічого. Хай собі буде.
І справді нічого страшного. Але тут менший брат зібрався в армію. Проводи. Приїхали з Києва сестра з чоловіком. А я саме йду маму на зупинку проваджати, а вони на зустріч. Їдуть на діскатєку. Додому йшли разом. Я мовчала і слухала. А от тут час поговорити про левели.
Я от повністю згодна що життя це гра. А з прогресом - комп'ютерна. І кожен гравець має свій левел, чесно зароблений або не чесно куплений. Мама стверджує що левели ці ще й переходять з життя в життя. Але то вже езотерика, а ми про земне. Деякі люди видимо левела не мають зовсім, щойно зайшли в гру. Чи може левел їхній не тим визначається?)Так от в чому моє питання: чи може твій левел впасти від того, що знаєшся з гравцями левелу нижчого (за умови що і ти і сам звісно левела не надто високого)?
Бо я от ішла з родичами додому і злякалась.Це вони - та анекдотична категорія людей які великими буквами вконтакті, в розділі улюблена книга пишуть: НИ ЧИТАЮ і можуть 15 хв обговорювати бухло яке вони купили на діскатєку. О гудвін, це вони.
- а ти підеш з нами?, питають
Мій мозок швидко знайшов відмовки. Без Сржа нікуди не хожу, пити не можна, отруїлась недавно, грошей нема...А в голові істерично стукає думка: О май Гад, та мені би гру спочатку починати прийшлось після такого!))
Бережіть свій левел, друзі))