Я намотався по світі

[tikobuvuspivalu]

 Ви мене, певно, засмієте, будете показувати пальцем і улюлюкати, але в Кийові я перший раз. Ото ходила така мала-мала серед великого міста, тримаючись за лямку Андрійкового, той що g_frimen , наплічника, шоб не заблукати, їздила в метрі, котилася донизу на фунікулері, дивилася згори на Дніпро. Виділа кістяк стадіону, Докер, в якому ледь не щотижня Мотори співають, мажорну Арену і чергу до Пінчука галереї. Туди їхала з франківськими пациками, які травили анекдоти до третьої ночі і не давали мені спати. Моментами хтілося залишити борозни від кігтів на їхніх горлянках. Казали, шо вони мене знають, бо я співаю в якісь групі. І ше з цієї опери, коло Палацу спорту дєвучка-організаторка питалася мене чи я не з Мандрів. Кажу, шо нє. А вона, точно? Чи ви може образилися, що я вас не впізнала? Нє, я не образилася і я не з Мандрів, відповіла. А ШО, Я СХОЖА НА ЯКУСЬ ПЄВІЦУ чи просто від мене віддає звіздою? Бо я вже серйозно починаю думати, а чи не почати мені співочої кар'єри? Та бо люди на вулицях впізнають, а я ше нічо не зробила. В кишках метра здибалася з Грицьом semenchuk . Кіко там того Києва. З львівських ше хіба Святіка бачила, і то він з Сихова. Поздоровкалися з Мохом. Він гонорово дістав з кишені шортів по Мовленнєку і дав нам. Коло Палацу курив цигарку Місьо Барбара і ходили Гадюкіни. А потім були співи і танці. Багато казали, як всі люблять Гадів.   Розвіртуалилася із голим торсом dniprovych . Над головами летали камери. Опісля до 5 години ранку чекали на наші потяги. Мала квитка на харківський. Дрібонька провідниця балакала москальською і називала мене дєвушка. Над кльозетом табло ся світило. Писало, яка година, писало, шо 28 градусів і шо в ньому хтось є. В проході хідник. Була ві Львові в суботу, десь коло третьої пообіді.

І до речі, зі всіх груп мені найбільше сподобалося як Мандри співали, а з каверів "Наркомани" Ляпіса. Думаю, з Фомою то ше не всьо - в мене нічо просто так не проходить. А поки, кінець.