Отвори (окрім тих, що обумовлені фізіологією)
nielogiczna питає в людей:
Щойно у ТСН розказували, що пірсинг, то не модно і, що цим вже ніхто не цікавиться, і все це підтвердили салони краси...
ПРАВДУ КАЖУТЬ НОВИНИ?
ви цікавитеся пірсингом?
що у вас проколене, як давно і чому ви це зробили?
tikobuvuspivalu wrote
Jul. 18th, 2010 10:57 pm (local)
Якщо це запитання досі в силі, то ось: маю по дві дірочки у кожному вусі, один раз в брові (лівій) і одну в писку, через весь язик. :) Керували мною любоф і шкільне "хочу". Шо думають люди, котрі кривляться від мого апгрейду, маю в дупі. :)
А тепер про все по порядку.
В шкільні роки моє тіло було абсолютно цнотливим і голка його не торкала - мама, за подобою інших мам з їх доцями, до лікаря проколювати вуха мене не водила, а самій це зробити мені не випадало можливості.
Я, бувши зеленою першокурсницею втюрилася в кароокого мальчіка, який вбирався в шкіряний плащ, акі горець із фільму, такі ж штанєта, мав хвоста з кудрями на потилиці, за чутками їздив на крутому мотоцику і навіть був членом якогось байкерського клюбу за інтересами. Ото мені наклалося - бажання відповідати об’єкту свого обожанія і давнє, ще зі школи, прагнення виділитися через проколювання різних частин тіла. Вже й не згадаю, що за аргументи переважили, але моє мамуньо згодилося заспонсорувати мені косметичну процедуру. Закінчення першого курсу ознаменувалося з’явою металічної скалки у мене в брові. Це був 2004 рік. Знімала хіба раз - на захист диплому. Ну і ще тоді, коли прилаштовувала нову сережку. На час захисту мені довелось поступитись своїм принципам і позбутися джаліза у брові, щоб бува не спричинити зайвого роздратування у керівниці нашого факультету. А ввечері я прийшла втомлена, мені було ліньки копирсатися в шкірі і крові, остання була б неминучою, залишила цю приємність на наступний день. Зранку прокинулась, а дірок як і не було. Довелося силою повертати собі бувалу красу. Вуха я зрешетила по закінченню другого курсу. Після третього забагнулося мені мати гантелю в язиці. Операцію провела тихцем, а мамуньо поставила до відома вже як було по всьому. Кілька днів вона обурювалася і бавилася зі мною в мовчанку. Татуневі краще не знати взагалі.
П.С. В мріях «корсет». Не певна, що стане духу для такого.
Кінець.
Щойно у ТСН розказували, що пірсинг, то не модно і, що цим вже ніхто не цікавиться, і все це підтвердили салони краси...
ПРАВДУ КАЖУТЬ НОВИНИ?
ви цікавитеся пірсингом?
що у вас проколене, як давно і чому ви це зробили?
tikobuvuspivalu wrote
Jul. 18th, 2010 10:57 pm (local)
Якщо це запитання досі в силі, то ось: маю по дві дірочки у кожному вусі, один раз в брові (лівій) і одну в писку, через весь язик. :) Керували мною любоф і шкільне "хочу". Шо думають люди, котрі кривляться від мого апгрейду, маю в дупі. :)
А тепер про все по порядку.
В шкільні роки моє тіло було абсолютно цнотливим і голка його не торкала - мама, за подобою інших мам з їх доцями, до лікаря проколювати вуха мене не водила, а самій це зробити мені не випадало можливості.
Я, бувши зеленою першокурсницею втюрилася в кароокого мальчіка, який вбирався в шкіряний плащ, акі горець із фільму, такі ж штанєта, мав хвоста з кудрями на потилиці, за чутками їздив на крутому мотоцику і навіть був членом якогось байкерського клюбу за інтересами. Ото мені наклалося - бажання відповідати об’єкту свого обожанія і давнє, ще зі школи, прагнення виділитися через проколювання різних частин тіла. Вже й не згадаю, що за аргументи переважили, але моє мамуньо згодилося заспонсорувати мені косметичну процедуру. Закінчення першого курсу ознаменувалося з’явою металічної скалки у мене в брові. Це був 2004 рік. Знімала хіба раз - на захист диплому. Ну і ще тоді, коли прилаштовувала нову сережку. На час захисту мені довелось поступитись своїм принципам і позбутися джаліза у брові, щоб бува не спричинити зайвого роздратування у керівниці нашого факультету. А ввечері я прийшла втомлена, мені було ліньки копирсатися в шкірі і крові, остання була б неминучою, залишила цю приємність на наступний день. Зранку прокинулась, а дірок як і не було. Довелося силою повертати собі бувалу красу. Вуха я зрешетила по закінченню другого курсу. Після третього забагнулося мені мати гантелю в язиці. Операцію провела тихцем, а мамуньо поставила до відома вже як було по всьому. Кілька днів вона обурювалася і бавилася зі мною в мовчанку. Татуневі краще не знати взагалі.
П.С. В мріях «корсет». Не певна, що стане духу для такого.
Кінець.