В Тернополі торчав
Стривай, паровозе, не грюкайте колеса. (с)
Електричками переміщується різний колоритний люд - від студентів з ноутбуками, які їдуть на навчання, до бабусь з клітинчастими торбами і авоськами, в яких під Тернополем город. Торгівці мучним, хмільним, морозивом і чоколядою сумнівного походження, самопальними лизаками - "півниками", пресою (всілякими "Знахарями" і "Порадницями"), молитовниками і різним дріб'язком, що знадобиться на господарці. Буває, ходять різні крейзануті проповідники, а також самодіяльні музики, що співають жахливо фальшиво під баян чи сопілку. І контролери з парою поліцаїв на випадок, якщо "заєць" ухилятиметься від оплати за проїзд. Коли у Львові якесь тематичне збіговисько (типу, Снікерс Урбанії), то вагони заповнює молодь з великами, пірсингом та намертво зафіксованими ірокезами. А ще цигани.
Електропотяг заполонили роми цілим табором. Замурзане циганча всілося навпроти. Слідом причовгали дорослі і закидали мене зусібіч клунками. Я рвучко схопилася з місця, переступаючи гори нажитого "добра", і, з бридливою пикою, пішла до іншого вагону. Кочівників моя капітуляція дуже потішила. Циганча вдалося до жебракування. Штурхонуло мене з вимогою: "Тьотя, дай грошей". Бидло поруч розкинуло ноги і обіперло об мене свою смердючу торбу. Перевіряючі у синьому вбранні вдесяте вимагають від мене квитка. Я притислася до вікна: ПІШЛИ НА ХРІН.
На теплоходе музыка играет.
А я одна стою на берегу
Машу рукой а сердце замирает
И ничего поделать не могу. (с)
Плаваюче залізяччя з прогнилими поручнями імені героя Матросова. Чолов'яга в роках взявся підбивати клинці до нас із подругою. Вимальовував перспективи спільного часопроведення з алкоголем у якомусь генделику, киваючи у бік чорного пакета BOSS із закускою. Розповідав про відрядження до столиці і молодився, вживаючи лайливі слова під час буцімто перемовин із кимось по мобілці. Ми на такі дешеві прийоми пікапу не купилися. Тип нас облишив зі словами: "Піду допереду, може там якась КУРВЕГА є, а то з вас нічого не візьмеш".
Ввечері вирушили до закладу з тематикою під ірландський паб слухати гурт Qarpa. Тут у мене теж блати, тому на концерт я потрапила за просто так. Публіка завелася з другої пісні - Львів пасе задніх. Вірменська морда - Артур Даніелян - кричав зі сцени, щоб ми забиралися геть. Кінець.
Електричками переміщується різний колоритний люд - від студентів з ноутбуками, які їдуть на навчання, до бабусь з клітинчастими торбами і авоськами, в яких під Тернополем город. Торгівці мучним, хмільним, морозивом і чоколядою сумнівного походження, самопальними лизаками - "півниками", пресою (всілякими "Знахарями" і "Порадницями"), молитовниками і різним дріб'язком, що знадобиться на господарці. Буває, ходять різні крейзануті проповідники, а також самодіяльні музики, що співають жахливо фальшиво під баян чи сопілку. І контролери з парою поліцаїв на випадок, якщо "заєць" ухилятиметься від оплати за проїзд. Коли у Львові якесь тематичне збіговисько (типу, Снікерс Урбанії), то вагони заповнює молодь з великами, пірсингом та намертво зафіксованими ірокезами. А ще цигани.
Електропотяг заполонили роми цілим табором. Замурзане циганча всілося навпроти. Слідом причовгали дорослі і закидали мене зусібіч клунками. Я рвучко схопилася з місця, переступаючи гори нажитого "добра", і, з бридливою пикою, пішла до іншого вагону. Кочівників моя капітуляція дуже потішила. Циганча вдалося до жебракування. Штурхонуло мене з вимогою: "Тьотя, дай грошей". Бидло поруч розкинуло ноги і обіперло об мене свою смердючу торбу. Перевіряючі у синьому вбранні вдесяте вимагають від мене квитка. Я притислася до вікна: ПІШЛИ НА ХРІН.
На теплоходе музыка играет.
А я одна стою на берегу
Машу рукой а сердце замирает
И ничего поделать не могу. (с)
Плаваюче залізяччя з прогнилими поручнями імені героя Матросова. Чолов'яга в роках взявся підбивати клинці до нас із подругою. Вимальовував перспективи спільного часопроведення з алкоголем у якомусь генделику, киваючи у бік чорного пакета BOSS із закускою. Розповідав про відрядження до столиці і молодився, вживаючи лайливі слова під час буцімто перемовин із кимось по мобілці. Ми на такі дешеві прийоми пікапу не купилися. Тип нас облишив зі словами: "Піду допереду, може там якась КУРВЕГА є, а то з вас нічого не візьмеш".
Ввечері вирушили до закладу з тематикою під ірландський паб слухати гурт Qarpa. Тут у мене теж блати, тому на концерт я потрапила за просто так. Публіка завелася з другої пісні - Львів пасе задніх. Вірменська морда - Артур Даніелян - кричав зі сцени, щоб ми забиралися геть. Кінець.