Прощавай, Львове!
Сподіваюсь, ця олімпіада не була моїм останнім візитом до Львова!
Вчора ввечері, стоячи на трамвайній зупинці, дивлячись вдалечінь трамвайним рейкам, які йшли далі і далі в місто, проходили крізь напівтемні вулички, відчув вже знайоме мені почуття "незавершеної романтичної ідилії"...
Так було у далекому 2005 році, коли я з кримського готелю дивився на нічну набережну Ялти, і щось мене тягнуло в те місто, хотілося туди. І в той же час це мало якесь сумне відлуння в душі.
Так і тут. Хочеться сісти у львівський трамвай пізно ввечері, спокійно пороз'їжджати вуличками, відчути романтику (до речі, чого я так не зробив раніше цього разу?), мовчки дивитися у вікно та мріяти. І разом із такими мріями в душі з'являється якесь відчуття, схоже на самотність. Наскільки я розгадав себе, це просто від того, що доводиться обирати - або ти у веселій компанії і відчуваєш підтримку друзів, або ти сам на сам з вуличками і трамваєм. А це саме сумнувате почуття - приблизно та ж сама "легка" самотність.
Звісно ж, я радий, що на цьому змаганні зміг ближче познайомитися з багатьма цікавими і приємними мені людьми. Слава Україні!
Вчора ввечері, стоячи на трамвайній зупинці, дивлячись вдалечінь трамвайним рейкам, які йшли далі і далі в місто, проходили крізь напівтемні вулички, відчув вже знайоме мені почуття "незавершеної романтичної ідилії"...
Так було у далекому 2005 році, коли я з кримського готелю дивився на нічну набережну Ялти, і щось мене тягнуло в те місто, хотілося туди. І в той же час це мало якесь сумне відлуння в душі.
Так і тут. Хочеться сісти у львівський трамвай пізно ввечері, спокійно пороз'їжджати вуличками, відчути романтику (до речі, чого я так не зробив раніше цього разу?), мовчки дивитися у вікно та мріяти. І разом із такими мріями в душі з'являється якесь відчуття, схоже на самотність. Наскільки я розгадав себе, це просто від того, що доводиться обирати - або ти у веселій компанії і відчуваєш підтримку друзів, або ти сам на сам з вуличками і трамваєм. А це саме сумнувате почуття - приблизно та ж сама "легка" самотність.
Звісно ж, я радий, що на цьому змаганні зміг ближче познайомитися з багатьма цікавими і приємними мені людьми. Слава Україні!