Я вернувся домів
Нечистий мене поплутав, і я не пішла на "Я вернувся домів". Зато пішов мій КД, і звідси приніс мені диск із триб'ютами, який я слухаю вже кілька днів поспіль. Із самого початку я не сумнівалась, що Середа порадує найбільше. Дехто тут говорить, що моя думка заангажована, але послухайте самі й скажіть, що я не права.
Рука так до кулемета й тягнеться.
05. Ми - хлопці з Бандерштату (Кому Вниз) by KillaBee
І на додачу - весела іторія від _yoko_ . Її можна читати з кінця. Не проходьте мимо.
Павличенки мали нещастя жити у будинку в центрі Києва, на який поклала око голландська фірма «Гоойоорд». Одного чудового дня ця сім’я виявилась єдиною, хто досі не віддав своєї квартири іноземній компанії. Дмитро Павличенко, батько, ступив на шлях нерівної боротьби, він виграв не один суд, та попри це суддя Зубков просто виніс заочне рішення у судовій справі, про розгляд якої сім’ю не було навіть поінформовано повісткою. Не зважаючи на подану апеляцію, Павличенків через три дні силоміць виселили, всі їх особисті речі вивезли у невідомому напрямі, а частину квартири просто знищили, розібравши по цеглинці.
Дмитро шукав правди на прес-конференції та у касаційних скаргах, ніколи не ховався і свідомо обрав шлях відкритої, законної боротьби. Суддя Зубков же через декілька місяців після цієї історії був убитий у власному під’їзді - який сюрприз! - напередодні розгляду у Вищій Раді Юстиції питання про його звільнення у зв’язку з порушенням присяги. Міліція поспішила «повісити» резонансний злочин на уже «засвічених» Павличенків, мовляв, помстились вони так. Слідчі заявляють про те, що сумнівів у їх вині немає, мовляв, вони вже дещо й підписали, але нам чудово відомо, якими способами у нашій країні можуть змусити підписати свідчення у міліції. До того ж, Дмитро Павличенко вже з неволі виступив з заявою про те, що його змусили піти на самонаговір, погрожуючи ув’язнити сина і дружину як співучасників, а молодшого сина віддати в дитбудинок. Не співпадають з версією слідства і покази свідків, які вказували, що обидвом нападникам було приблизно 25-30 років; у той час молодшому Павличенку-18, а старшому - далеко за 40.
Рука так до кулемета й тягнеться.
05. Ми - хлопці з Бандерштату (Кому Вниз) by KillaBee
І на додачу - весела іторія від _yoko_ . Її можна читати з кінця. Не проходьте мимо.
Павличенки мали нещастя жити у будинку в центрі Києва, на який поклала око голландська фірма «Гоойоорд». Одного чудового дня ця сім’я виявилась єдиною, хто досі не віддав своєї квартири іноземній компанії. Дмитро Павличенко, батько, ступив на шлях нерівної боротьби, він виграв не один суд, та попри це суддя Зубков просто виніс заочне рішення у судовій справі, про розгляд якої сім’ю не було навіть поінформовано повісткою. Не зважаючи на подану апеляцію, Павличенків через три дні силоміць виселили, всі їх особисті речі вивезли у невідомому напрямі, а частину квартири просто знищили, розібравши по цеглинці.
Дмитро шукав правди на прес-конференції та у касаційних скаргах, ніколи не ховався і свідомо обрав шлях відкритої, законної боротьби. Суддя Зубков же через декілька місяців після цієї історії був убитий у власному під’їзді - який сюрприз! - напередодні розгляду у Вищій Раді Юстиції питання про його звільнення у зв’язку з порушенням присяги. Міліція поспішила «повісити» резонансний злочин на уже «засвічених» Павличенків, мовляв, помстились вони так. Слідчі заявляють про те, що сумнівів у їх вині немає, мовляв, вони вже дещо й підписали, але нам чудово відомо, якими способами у нашій країні можуть змусити підписати свідчення у міліції. До того ж, Дмитро Павличенко вже з неволі виступив з заявою про те, що його змусили піти на самонаговір, погрожуючи ув’язнити сина і дружину як співучасників, а молодшого сина віддати в дитбудинок. Не співпадають з версією слідства і покази свідків, які вказували, що обидвом нападникам було приблизно 25-30 років; у той час молодшому Павличенку-18, а старшому - далеко за 40.