Учора подивилася фільм 2008 року
"Впусти мене".
Там є дуже багато красивих кадрів:
І дуже багато фізіологічності, яка досі вважається багатьма європейськими режисерами синонімом арт-хаузу:
У цілому це соціальна стрічка в містичному антуражі. Головна ідея - толерантність, але, що цікаво, режисер настільки невдало вибрав інструмент для її відтворення, що цей інструмент сам по собі зводить ідею терпимості на ніщо.
Сам фільм дивитися важко, він - "як пазли, які ми невідомо навіщо маємо складати". (с)
pathos_online