парне II
срібло балкону і дзвінкість кімнати
враження наче нема ноутбука
часе не смій так жахливо минати
я не встигаю набої приймати
з ваших стволів у нестиснуту руку
скільки можливо було я простояв
перечекав ви усі перестигли
що як це грою було
непростою
як перегонами й ми недобігли
ці немовлята-слова що не вийшли
ці недоношені звуки що з нами
ці самостріли у ногу - навіщо?
зміни й руїни неначе цунамі
радісно тільки що це не відразу
в тебе траплялося всі уже були
тіло треноване й зміщено фазу
зсуву і от я вже riding a bullet
знов мов на самій горі попід стелю
сховано все неймовірно солодке
не дотягнутися
бути не з нею
та й не тягтися
хоч видно
хоч ломка
/кінець березня 2016/