Життєфото березень-квітень 2012: хобіт, д'Артаньян та багато малини й ожини
Ще минулого року ми з друзями з коледжу збиралися в Вашингтон під час фестивалю цвітіння сакури, подарованої японським народом у знак примирення, але тоді не вийшло. Це моя перша (ну і треба думати, єдина весна в Дісі), і я, звісно, не могла пропустити таку нагоду, але майже пропустила. По-перше, вишні зацвіли дуже рано, ще в березні, вони просто не знали, що соту річницю фестивалю заплановано на квітень. По-друге, щось мені постійно заважало, я багато часу проводила на Капітолійському пагорбі та поблизу меморіалів, але все без фотографування, і коли в мене нарешті вийшло пофотографуватись на тлі вишневого квіту, то він весь уже облетів, окрім трьох дерев, останніх на все місто, які я знайшла біля меморіала Томаса Джефферсона, та й вони вже були зелененькі. Ну, головне, що любовь дєвічья нє праходіт, нєт. :)
(А білий дім позаду - це Білий Дім.)
В березні була чергова українська група. В усіх сімнадцяти тисяч делегатів, що приїздили за роки існування програми, в усіх наших фасілітаторів, в усіх моїх колег є фото жанру «Я і Копєтолє». Треба відмітити, що для чоловіків ці фото мають прямо сакраментальне значення, бо за моїми спостереженнями чоловіки і політична кар'єра - це як діти і зефір. Окрім того, що делегати щоразу, щоразу жартують на тему «Бєлочка прішла!», коли бачать відповідне звірятко на вулицях Вашингтона, часто однаково відмічають, що пам'ятник Джефферсону з бронзи, а нещодавно відкритий Мартіну Лютеру Кінгу - іронічно з білого мармуру, вони також, офіційно вдягнуті для орієнтації та з іменним бейджем, полюбляють встати з дуже серйозним обличчям на фоні Капітолію, простягти руку і сказати щось на зразок «Це моє майбутнє місце роботи!» Ну і от через півроку роботи мій імунітет не витримав і в мене теж з'явилась така світлина.
Моя робота втратила би половину своєї принадності, якби не спілкування з фасілітаторами.
Вася Р.: А потім ми з Богданом півночі прасували...
Ми з Наталкою У. хором: І що, просунули?!
Трошки вебкових фото з контори. Це мій другий сніданок і бейдж, зовсім неправдивий. Бо я не Program Assistant, і не в цій програмі. :)
Минулого літа я з'ясувала для себе, що ота дивна програма російського ТБ Камєді-клаб базується на давньому американському жанрі stand-up comedy. І якщо це бачити на власні очі в американському комеді-клубі, то це дуже весело і класно. Цим дуже захоплюється молодь, жарти завжди жорсткі і без купюр: багато чорного гумору, багато про політику, про расизм, про аборти, про будь-який злободенний інформаційний привід. Моя подруга Нетелі нещодавно почала займатися стендапом, в понеділок я втретє піду на її виступ, а ось світлини з минулого разу, де вона власне виступає і де ми за столиком. У нас чомусь однаковий скептичний вираз обличчя, але це випадково, там насправді були хороші коміки і було смішно.
Ще був день, коли було дуже по-літньому сонячно і тепло, і це була неділя, і зранку в мене була зустріч з моїм падаваном з російської мови у форматі походу в музей, а потім пікнік із друзями в парку, який продовжився прогулянкою місцевим базаром з дуже класним книжковим магазином та посиденьками в кафе. Я не вмію розповідати про музеї, можу сказати лише, що мені дуже сподобалось, і показати, що запам'яталося.
Andrew Wyeth. Dodges Ridge
William Johnson. Flowers
Maynard Dixon. Shapes of Fear
Randolph Rogers. Хобіт на ковзанах The Truant
День народження турецького однорумника.
А так виглядають мої перші сніданки.
Хамон «д'Артаньян». :)
А ще на тому тижні буквально повз нашої контори (ми на дванадцятому поверсі, останньому) пролетів космічний шатл. Ну як пролетів. Американці згортають свої космічні програми, і «Діскавері» верхи на Боїнгу летів на пенсію до музею аеро- і космонавтики в Вашингтоні, але перш ніж сісти в далеському аеропорті, зробив коло над містом, заглядаючи і в наші вікна.
(А білий дім позаду - це Білий Дім.)
В березні була чергова українська група. В усіх сімнадцяти тисяч делегатів, що приїздили за роки існування програми, в усіх наших фасілітаторів, в усіх моїх колег є фото жанру «Я і Копєтолє». Треба відмітити, що для чоловіків ці фото мають прямо сакраментальне значення, бо за моїми спостереженнями чоловіки і політична кар'єра - це як діти і зефір. Окрім того, що делегати щоразу, щоразу жартують на тему «Бєлочка прішла!», коли бачать відповідне звірятко на вулицях Вашингтона, часто однаково відмічають, що пам'ятник Джефферсону з бронзи, а нещодавно відкритий Мартіну Лютеру Кінгу - іронічно з білого мармуру, вони також, офіційно вдягнуті для орієнтації та з іменним бейджем, полюбляють встати з дуже серйозним обличчям на фоні Капітолію, простягти руку і сказати щось на зразок «Це моє майбутнє місце роботи!» Ну і от через півроку роботи мій імунітет не витримав і в мене теж з'явилась така світлина.
Моя робота втратила би половину своєї принадності, якби не спілкування з фасілітаторами.
Вася Р.: А потім ми з Богданом півночі прасували...
Ми з Наталкою У. хором: І що, просунули?!
Трошки вебкових фото з контори. Це мій другий сніданок і бейдж, зовсім неправдивий. Бо я не Program Assistant, і не в цій програмі. :)
Минулого літа я з'ясувала для себе, що ота дивна програма російського ТБ Камєді-клаб базується на давньому американському жанрі stand-up comedy. І якщо це бачити на власні очі в американському комеді-клубі, то це дуже весело і класно. Цим дуже захоплюється молодь, жарти завжди жорсткі і без купюр: багато чорного гумору, багато про політику, про расизм, про аборти, про будь-який злободенний інформаційний привід. Моя подруга Нетелі нещодавно почала займатися стендапом, в понеділок я втретє піду на її виступ, а ось світлини з минулого разу, де вона власне виступає і де ми за столиком. У нас чомусь однаковий скептичний вираз обличчя, але це випадково, там насправді були хороші коміки і було смішно.
Ще був день, коли було дуже по-літньому сонячно і тепло, і це була неділя, і зранку в мене була зустріч з моїм падаваном з російської мови у форматі походу в музей, а потім пікнік із друзями в парку, який продовжився прогулянкою місцевим базаром з дуже класним книжковим магазином та посиденьками в кафе. Я не вмію розповідати про музеї, можу сказати лише, що мені дуже сподобалось, і показати, що запам'яталося.
Andrew Wyeth. Dodges Ridge
William Johnson. Flowers
Maynard Dixon. Shapes of Fear
Randolph Rogers. Хобіт на ковзанах The Truant
День народження турецького однорумника.
А так виглядають мої перші сніданки.
Хамон «д'Артаньян». :)
А ще на тому тижні буквально повз нашої контори (ми на дванадцятому поверсі, останньому) пролетів космічний шатл. Ну як пролетів. Американці згортають свої космічні програми, і «Діскавері» верхи на Боїнгу летів на пенсію до музею аеро- і космонавтики в Вашингтоні, але перш ніж сісти в далеському аеропорті, зробив коло над містом, заглядаючи і в наші вікна.