Розумний на сходах
Скільки себе пам'ятаю - завжди займалася цією дурнею. А саме - гризла за помилки, за недосконалість. Що цікаво, батьки цього мені не казали, хіба що якось показували, на підсвідомому рівні. Що треба і можна бути кращою. Що помилки неприпустимі.
Зараз я розумію, що я не надлюдина і можу помилятися, але ніяк не можу собі дати такий дозвіл-індульгенцію на все життя. Що я і так хороша, яка є. Що на помилках вчаться. Що якщо кудись не пройшла, пройду ще кудись. Що відчинених дверей більше ніж одна.
І ще я сильна заднім умом. Як то кажуть, розумний на сходах. Я переживаю важливу для мене ситуацію чи діалог знову й знову, причому думаю, як би я могла повестися інакше чи сказати інакше, щоб було краще. Зупиняю себе навмисне, щось роблю, але фонова ця гризня не припиняється ще деякий час. Хз, що з цим робити.
Зараз я розумію, що я не надлюдина і можу помилятися, але ніяк не можу собі дати такий дозвіл-індульгенцію на все життя. Що я і так хороша, яка є. Що на помилках вчаться. Що якщо кудись не пройшла, пройду ще кудись. Що відчинених дверей більше ніж одна.
І ще я сильна заднім умом. Як то кажуть, розумний на сходах. Я переживаю важливу для мене ситуацію чи діалог знову й знову, причому думаю, як би я могла повестися інакше чи сказати інакше, щоб було краще. Зупиняю себе навмисне, щось роблю, але фонова ця гризня не припиняється ще деякий час. Хз, що з цим робити.