...Обожнюю це...
На цих вихідних я дивним чином опинилася в іншому світі. Автентичний колорит, вишиванки, "палаючі квітки", синє небо, жито, багато-багато сонця, веселі та милі люди, малюнки, кришнаїти, народні танці, орігамі, ярмарок, усіляки глиняні штуки, дуже круті музичні гурти, чуби, майстри.... Одним словом "Трипільське коло 2009 Земля".
Ось так зібрали великі рюкзаки, кинули їх на плечі та в п'ятницю ввечері стартанули з Сумів(взагалі окрема казка) та поплелись на потяг до столиці. Звісно мали дуже слабке уявлення звідки їде необхідна маршрутка на Ржищів та як потім знайти необхідний фестивальний майданчик. Проте у Київі вранці ми ані трошки не заблукали! і вже за 2 години мали помаранчові браслети, місце для намета (Мельніков зе бест - намет просто супер) та добре передчуття. І поринули...в українську народну казку. В казку про двох дівчат з хлібом, консервами, Тартаром та малою кількостю грошей, що замість харків'ян стали на два дні справжніми трипільцями! На жаль тільки вишиванки в мене не було... може здійсниться якось "мечта идиота"?
Поряд з нами оселився цікавий злопець Андрій з Києва. Якось це дуже банально: Андрій з Києва. Якось дуже по-київські і стереотипно. Навіть якщо не знати, по всьому видно: він з Києва і звати його Андрій! Немов зійшов з книжки, яку я нещодавно прочитала.... Ну то таке ;) Він виявився дуже люб'язним, розповів нам "що, де, коли" та навіть намагався допомогти з наметом... проте на його щастя намет ми встигли встановити без нього, хоча й нам допоміг в цьому наш інший сусід))
І ось ми поснідавши пішли знайомитися з культ програмою. По-перше, фестиваль простягався на дуже великому полі. Мабуть проміжок від наметового містечка, що біля входу до Трипілля, до головної сцени, як від Зеркальної струї до "Градусніка". І на кожному кроці стоять невелички намети з усілякими розважльними штуками. Алея ярмарку взагалі надихає! Хенд мейд, автентичні прикраси, оригінальні й неймовірно красиві одяг, сумки та усіляки штуковіни кидають у розпач. Особливо нас "бідних студентів"! Що поробиш? Подивились, купили щось маленьке недороге на згадку собі, рідним та друзям, насослодились видовищем, позітхнули та пішли далі... Ну як можна бути патріотом України, якщо вишиванки коштують від 250-300 грн? Модна бути лише мажором((( Треба не вишиванки на собі рвати за Україну, а робити доступнішим українські вироби... ну то таке, знову відвліклася ;) Так от тяжко зітхнули і пішли далі, вирішивши що по приїзду додому я накуплю собі фарб для скла, саме скло та замки для сережок, дістану з шафи різнобарвні ніточки муліне та буду робити свій фласний хенд-мейд! Ось так!
А далі майстер-класи: у одному наметі розмальовують сумки, в іншому - роблять мотанки, в одному - складають оригамі "Кохання не вмирає ніколи", в іншому - ковалі дають жару, в одному - прямо на очах виробляють бандури, в іншому - ліплять журавликів з глини... Ось це мене захопило! наліпила друзям кулонів, собі свистульку, що доречі все ж таки змогла свістити! Наліпили (не без допомоги дуже гарного милого хлопця -майстра) і зрозуміли, що печі-то нема(( Вирішили покласти на сонце, аби воно прогрілося. Що тільки мої вироби не пережили! Спочатку підсохли, потім вкрилися росою, знов підсохили - потрапили під ливняку, потім їхали зі мною додому у перповненому рюкзаку, придавлені книжкою, і зараз висихають на балконі... А свистулька не дивлячись ні на що продовжує працювати!))) мабуть й справді зроблено з душею ;)
А ще таку концетнацію усіляких дивовижних музикальних інструментів я ніколи не бачила! Дивна українська шарманка, цікавий багатострунний інструмент кришнаїтів і ще багато штуковін, назв половини яких я так і не дізналася, а решту просто забула... До речі щодо кришнаїтів, то це взагалі окрема тема. Ці дивовижні люди заполонили невеличкий простір фестивалю, побудували свою сцену, розмальовували та вдягали в індійське вбрання перехожих та навіть майже задарма годували якоюсь кукурудзово-кабачковою кашею з дуже смачною лепешкою (вибачте за суржик) та поїли гарячим напоєм з лимоном та імбірем. Тому на другий день фестивалю питання про те, чим ми будемо обідати вже не стояло ;) А ще на фестивалі я скуштувала дійсно смачний квас! (до того я взагалі не уявляла, що смачний квас існує)) ) Насмішили екологінчі фішки типу шалик з одного грибочка та капустяного листа майже за 20грн...
Цікаво, що з заявлених гуртів на два дні знала лише один: Н.Три... Та виявилося, що інші нічим не гірші, а деякі я взагалі відмітила галочкою: "приїду додому - скачаю"! Хедлайнери першого фестивального дня взагалі порвали! Супер! Такі різні і такі класні!
Було багато чого, що ми не встигли спробувати... Був квест, були кінопокази та майданчики спілкування... та хіба все стигнеш? Зато проте...
...Ми - Діти міста! Якою радістю та купою позитивних емоцій для нас є тупо валятися на сіні!!!!!!!! КАЙФ!!! Обожнюю це... Чисте прозоре небо, що на очах змінює свій колір з блакитного на темно-синій... Коли сідає жовтогаряче сонце і з'являються перші зірочки... Коли лунає гарна якісна музика, коли ти насоложджуєшся життям замість бігти невідомо за чим, за ким, невідомо куди.... Коли... коли просто насолоджуєшся миттю лише тому, що вона є....
Як не хотілося додому.... як ми вчасно зрозуміли, що треба рушити зараз, бо не встигнувши на києвське метро (що не краще за наше зачиняється опівночі) ми ризикуємо не встигнути на потяг... Як стояли в довжелезній черзі та весело балакали з добрими київлянами та львів'янами, що ще не встигли купити квитки додому... Як чекали на маршрутки, а вони так підтупно проїхали мимо... Як п'ятеро з величезними рюкзаками намагалися виїхати з Ржищева автостопом... Як довогоочікувані маршрутки все ж таки приїхали і навіть усіх утрамбували.... Як ми нарешті зарядили наші розряджені та відімкнені мобільні у МакДональдці... Як добра тьотя з цього закладу нас пожаліла і налила трошки кип'ятку.... як ми пили в Маці наш припасений чай з сахаром "Веселий пекарь" та "ЮЖД".... Як потім о першій ночі знайшли набагато кращу кафешку прямо в серці вокзалу та нарешті скуштували "нормальної" їжі по типу горохового супу... Як сіли в мажорський чистий потяг з оновленими полками та електронним написом на туалеті: "Вагон 2. Температура 25С. Туалет вільний".... Як утром з'ясували, що в цьому "мажорському потязі" швидко закінчується вода... Як поснідали, приїхали та повернулись на Суми... Як зустріли друзів, вбили своїм виглядом сумчан, що до такого не звикли.... Як... Як в одночас сумне та радісне повернення додому відбулося та проте як все ж таке подумки я буду ще довго залишатися там...у Трипіллі, серед дивної суміші сучасності, старовини, природи та музики... ще б тебе прихопити з собою... туди, де...
Ось так зібрали великі рюкзаки, кинули їх на плечі та в п'ятницю ввечері стартанули з Сумів(взагалі окрема казка) та поплелись на потяг до столиці. Звісно мали дуже слабке уявлення звідки їде необхідна маршрутка на Ржищів та як потім знайти необхідний фестивальний майданчик. Проте у Київі вранці ми ані трошки не заблукали! і вже за 2 години мали помаранчові браслети, місце для намета (Мельніков зе бест - намет просто супер) та добре передчуття. І поринули...в українську народну казку. В казку про двох дівчат з хлібом, консервами, Тартаром та малою кількостю грошей, що замість харків'ян стали на два дні справжніми трипільцями! На жаль тільки вишиванки в мене не було... може здійсниться якось "мечта идиота"?
Поряд з нами оселився цікавий злопець Андрій з Києва. Якось це дуже банально: Андрій з Києва. Якось дуже по-київські і стереотипно. Навіть якщо не знати, по всьому видно: він з Києва і звати його Андрій! Немов зійшов з книжки, яку я нещодавно прочитала.... Ну то таке ;) Він виявився дуже люб'язним, розповів нам "що, де, коли" та навіть намагався допомогти з наметом... проте на його щастя намет ми встигли встановити без нього, хоча й нам допоміг в цьому наш інший сусід))
І ось ми поснідавши пішли знайомитися з культ програмою. По-перше, фестиваль простягався на дуже великому полі. Мабуть проміжок від наметового містечка, що біля входу до Трипілля, до головної сцени, як від Зеркальної струї до "Градусніка". І на кожному кроці стоять невелички намети з усілякими розважльними штуками. Алея ярмарку взагалі надихає! Хенд мейд, автентичні прикраси, оригінальні й неймовірно красиві одяг, сумки та усіляки штуковіни кидають у розпач. Особливо нас "бідних студентів"! Що поробиш? Подивились, купили щось маленьке недороге на згадку собі, рідним та друзям, насослодились видовищем, позітхнули та пішли далі... Ну як можна бути патріотом України, якщо вишиванки коштують від 250-300 грн? Модна бути лише мажором((( Треба не вишиванки на собі рвати за Україну, а робити доступнішим українські вироби... ну то таке, знову відвліклася ;) Так от тяжко зітхнули і пішли далі, вирішивши що по приїзду додому я накуплю собі фарб для скла, саме скло та замки для сережок, дістану з шафи різнобарвні ніточки муліне та буду робити свій фласний хенд-мейд! Ось так!
А далі майстер-класи: у одному наметі розмальовують сумки, в іншому - роблять мотанки, в одному - складають оригамі "Кохання не вмирає ніколи", в іншому - ковалі дають жару, в одному - прямо на очах виробляють бандури, в іншому - ліплять журавликів з глини... Ось це мене захопило! наліпила друзям кулонів, собі свистульку, що доречі все ж таки змогла свістити! Наліпили (не без допомоги дуже гарного милого хлопця -майстра) і зрозуміли, що печі-то нема(( Вирішили покласти на сонце, аби воно прогрілося. Що тільки мої вироби не пережили! Спочатку підсохли, потім вкрилися росою, знов підсохили - потрапили під ливняку, потім їхали зі мною додому у перповненому рюкзаку, придавлені книжкою, і зараз висихають на балконі... А свистулька не дивлячись ні на що продовжує працювати!))) мабуть й справді зроблено з душею ;)
А ще таку концетнацію усіляких дивовижних музикальних інструментів я ніколи не бачила! Дивна українська шарманка, цікавий багатострунний інструмент кришнаїтів і ще багато штуковін, назв половини яких я так і не дізналася, а решту просто забула... До речі щодо кришнаїтів, то це взагалі окрема тема. Ці дивовижні люди заполонили невеличкий простір фестивалю, побудували свою сцену, розмальовували та вдягали в індійське вбрання перехожих та навіть майже задарма годували якоюсь кукурудзово-кабачковою кашею з дуже смачною лепешкою (вибачте за суржик) та поїли гарячим напоєм з лимоном та імбірем. Тому на другий день фестивалю питання про те, чим ми будемо обідати вже не стояло ;) А ще на фестивалі я скуштувала дійсно смачний квас! (до того я взагалі не уявляла, що смачний квас існує)) ) Насмішили екологінчі фішки типу шалик з одного грибочка та капустяного листа майже за 20грн...
Цікаво, що з заявлених гуртів на два дні знала лише один: Н.Три... Та виявилося, що інші нічим не гірші, а деякі я взагалі відмітила галочкою: "приїду додому - скачаю"! Хедлайнери першого фестивального дня взагалі порвали! Супер! Такі різні і такі класні!
Було багато чого, що ми не встигли спробувати... Був квест, були кінопокази та майданчики спілкування... та хіба все стигнеш? Зато проте...
...Ми - Діти міста! Якою радістю та купою позитивних емоцій для нас є тупо валятися на сіні!!!!!!!! КАЙФ!!! Обожнюю це... Чисте прозоре небо, що на очах змінює свій колір з блакитного на темно-синій... Коли сідає жовтогаряче сонце і з'являються перші зірочки... Коли лунає гарна якісна музика, коли ти насоложджуєшся життям замість бігти невідомо за чим, за ким, невідомо куди.... Коли... коли просто насолоджуєшся миттю лише тому, що вона є....
Як не хотілося додому.... як ми вчасно зрозуміли, що треба рушити зараз, бо не встигнувши на києвське метро (що не краще за наше зачиняється опівночі) ми ризикуємо не встигнути на потяг... Як стояли в довжелезній черзі та весело балакали з добрими київлянами та львів'янами, що ще не встигли купити квитки додому... Як чекали на маршрутки, а вони так підтупно проїхали мимо... Як п'ятеро з величезними рюкзаками намагалися виїхати з Ржищева автостопом... Як довогоочікувані маршрутки все ж таки приїхали і навіть усіх утрамбували.... Як ми нарешті зарядили наші розряджені та відімкнені мобільні у МакДональдці... Як добра тьотя з цього закладу нас пожаліла і налила трошки кип'ятку.... як ми пили в Маці наш припасений чай з сахаром "Веселий пекарь" та "ЮЖД".... Як потім о першій ночі знайшли набагато кращу кафешку прямо в серці вокзалу та нарешті скуштували "нормальної" їжі по типу горохового супу... Як сіли в мажорський чистий потяг з оновленими полками та електронним написом на туалеті: "Вагон 2. Температура 25С. Туалет вільний".... Як утром з'ясували, що в цьому "мажорському потязі" швидко закінчується вода... Як поснідали, приїхали та повернулись на Суми... Як зустріли друзів, вбили своїм виглядом сумчан, що до такого не звикли.... Як... Як в одночас сумне та радісне повернення додому відбулося та проте як все ж таке подумки я буду ще довго залишатися там...у Трипіллі, серед дивної суміші сучасності, старовини, природи та музики... ще б тебе прихопити з собою... туди, де...