Іди і вбивай. Глава 20. Слід від срібних куль
У слухавці лунали довгі гудки. Гліб намагався додзвонитися додому. Дружина до телефону не підходила. Її мобільний був поза зоною досяжності. «Галю, де ти є?» - думав Сергійчук. Йому потрібно поговорити з дружиною, він схибнеться, якщо не почує зараз її тихий голос, в якому завжди криється докір, коли Гліб затримується на роботі допізна. Час наближався до півночі.
Вони разом пройшли все. Їхній медовий місяць тривав лише тиждень. Через дев'ять місяців народився Іванко. Їм було важко. Грошей бракувало на хліб і підгузки. Вони нарікали на злидні, але раділи життю. Вони були щасливі, незважаючи ні на що. Вийшовши з декрету, вона пішла працювати, але і удвох вони заробляли надто мало. Часом Сергійчук гадав, чи тій справі він присвячує життя - важко ловити бандитів, коли ти сам ледь зводиш кінці з кінцями і насилу утримуєшся від спокуси когось убити і пограбувати. (Читати далі...)