Іди і вбивай. Глава 16. Один із сотень тисяч
У Глібовій кишені задзвонив мобільний. Він натиснув кнопку прийому.
- Привіт, як ти? - Голос дружини здавався втомленим.
- Все нормально, Галю, - злегка знервовано відповів Сергійчук. Він обожнював дружину, але зараз вона відволікала його, і приховати роздратування було нелегко.
- Багато роботи?
- Дуже, - він намагався говорити якомога м'якше, розуміючи, що відіграватися на коханій не варто. - Вибач, люба.
Важка пауза тривала всього кілька секунд, потім Галя промовила:
- Глібе, останнім часом ми майже не бачимося.
- Я розумію, але...
- Твій син скоро забуде, як ти виглядаєш.
Він не знав, що відповісти. Ця клята робота забирала весь час.
- Галю, сонечко, вибач, але я нічого не можу вдіяти. Крім мене за це ніхто не візьметься. (Читати більше)