Вимога до продавця чи офіціанта відповідати українською часто сприймається, як "випєндрьож". А точніше - суто як прояв ідеалізму і бажання підігнати об'єктивну реальність під якісь абстрактні стандарти. Тобто, нав'язати іншим незручну для них поведінку виключно заради "Високих Ідей". Вважається, що всі навколо чудово розуміють російську, а отже "мовне питання" не є принциповим. Здається, ніби "національно свідомі" штучно ускладнюють ситуацію і створюють конфлікти на порожньому місці.
Мовою переймався: Євген Остапенко
Самі ж борці за мову теж часто мотивують свої вимоги "високими матеріями": національними ідеями, героїчною минульщиною, "тінями забутих предків" і тим, що "в Україні треба говорити українською, бо це Україна". Тобто, речами абстрактними, не пов'язаними на пряму із повсякденним існуванням.
Не дивно, що такі пояснення сприймаються, як прояв "фанатизму".
(Читати більше)