6 років 6 місяців 6 днів
Коли щось маєш у житті - часто не відчуваєш, іноді і не цінуєш... а як втратиш - одразу все стає на свої місця, ніби починаєш чіткіше бачити, відокремлювати від зайвого та виявляти найголовніше (ну це як правило, життя та здоров'я)
Так вже сталося, що місяці два тому під час деяких подій в нашому житті, моя обручка самовільно "пішла" з нашого дому...
І раптом з'ясувалося, що цей шматочок дорогоцінного металу має не тільки матеріальну цінність. Ще в ньому містилася цінність невідчутних та непомітних чужому оку взаємовідносин двох людей, що вирішили бути разом в цьому житті, точніше, моє внутрішнє ставлення до цього.
Було прийняте рішення: як знайдеться така сама обручка - її і беремо, як ні - то будуть дві нові! на щастя, знайшлася :)
але ж, хочеться ж якогось свята - це ж ніби другий раз заміж виходжу :)
аж тут і дата намалювалась: 6 років, 6 місяців, та вже й довелося почекати і до 6 днів, бо чоловік раптом здувся на вітер :) та ще й який день! 21 червня, літнє сонцестояння, найкоротша ніч, найдовший день...
церемонія пройшла в тихому сімейному колі вдома, в присутності двох свідків: папужок Шуши та Зеленого
урочисто були проголошені обіцянки, всі до одного винесені з досвіду попереднього подружнього життя як то: не помічати невдало прихованих шкарпеток, не відволікати від читання важливих новин в інтернеті, з радістю в серці відпускати на вітер, сніг, в похід чи далеку подорож, приймати один одного такими, як є, незалежно від настрою, дня тижня чи місяця, кількості випитого чи з'їденого...
а потім... а потім кожен відсвяткував цей день на свій смак: Леша поїхав на вітер на Київське, потім до батьків, а я побігла в спортзал, потім в ресторан, в кіно та нарешті на концерт Океану Ельзи.
Але наприкінці ми все ж таки зустрілися вдома, щоб розповісти один одному враження та відсвяткувати цю чудову подію шампанським зі свіжим багетом :)
ось такий був насичений день нашого подружнього життя :))))
Так вже сталося, що місяці два тому під час деяких подій в нашому житті, моя обручка самовільно "пішла" з нашого дому...
І раптом з'ясувалося, що цей шматочок дорогоцінного металу має не тільки матеріальну цінність. Ще в ньому містилася цінність невідчутних та непомітних чужому оку взаємовідносин двох людей, що вирішили бути разом в цьому житті, точніше, моє внутрішнє ставлення до цього.
Було прийняте рішення: як знайдеться така сама обручка - її і беремо, як ні - то будуть дві нові! на щастя, знайшлася :)
але ж, хочеться ж якогось свята - це ж ніби другий раз заміж виходжу :)
аж тут і дата намалювалась: 6 років, 6 місяців, та вже й довелося почекати і до 6 днів, бо чоловік раптом здувся на вітер :) та ще й який день! 21 червня, літнє сонцестояння, найкоротша ніч, найдовший день...
церемонія пройшла в тихому сімейному колі вдома, в присутності двох свідків: папужок Шуши та Зеленого
урочисто були проголошені обіцянки, всі до одного винесені з досвіду попереднього подружнього життя як то: не помічати невдало прихованих шкарпеток, не відволікати від читання важливих новин в інтернеті, з радістю в серці відпускати на вітер, сніг, в похід чи далеку подорож, приймати один одного такими, як є, незалежно від настрою, дня тижня чи місяця, кількості випитого чи з'їденого...
а потім... а потім кожен відсвяткував цей день на свій смак: Леша поїхав на вітер на Київське, потім до батьків, а я побігла в спортзал, потім в ресторан, в кіно та нарешті на концерт Океану Ельзи.
Але наприкінці ми все ж таки зустрілися вдома, щоб розповісти один одному враження та відсвяткувати цю чудову подію шампанським зі свіжим багетом :)
ось такий був насичений день нашого подружнього життя :))))