Край, мій рідний край. Хлібом з сіллю вас зустрінуть!
Мій перший запис рідною мовою. Вона ллється сьогодні з мене через край.
Так випало на мою долю, що останнім часом я дуже багато буваю на різних заходах: чи то на весіллі, чи то на ювілеях, чи то на днях народження, чи то збираємось разом з друзями щось відсвяткувати. Сьогодні був особливий день. Не тому, що був ювілей у гарної та жвавої дівчини, а тому, який він був, цей ювілей. Знаєте, я дуже переймалась тим, що був, так званий, dress code, бо я не знала як себе прикрашатати та що на себе вдягати. І от, як завжди, все залишилось на останній момент. Я варила курячий бульйон і красила нігті в червоний колір за столом, сидячі в туфлях. В мене був надзвичинай та нетиповий вигляд. Повсякденне моє вбрання змінилось на вишиванку, чорну спідницю, червоні черевички, червоне намисто та маківку в голові. Коли я вийшла з дому, народ був шокований таким виглядом, бо таке було враження, що я тільки зійшла зі сцени. Накинувши на плечі піджак, щоб не так шокувати народ, я вирушила за квітами. Мені зробіли знижку прям з дверей на букети з соняшниками, що дуже були доречні до мого вигляду та до свята.
Ітак, ось, я вся така ароматна (купила сьогодні в Brocard собі новий нетиповий для мене аромат від Diesel, але чимось схожим на на мої улюблені Chanel), підходжу до ресторації Аристократ і мене зустрічає ансамбль Оксамит. І як вони заспівають пісню на мою честь, і як вони почали мене зустрічати, що я вмить навіть розгубилась, але потім зібралась та підіграла, пригубила чарку, та й пішла до зали. Знаєте, український стиль таки ближче до серця квітучого; національна музика вона немов лунала від душі іменинниці та розпорядників свята. Конкурсі, знайомі мені танці, веселощі - все то було таке рідне, таке надзвичайне, немов у казці.
Зараз я сиджу і дивлюсь в екран у халаті і маю зовсім інше уявлення, а там співались пісни і музика все ще звучить в моїх вухах. Я все ще бормочу під ніс слова пісні "Одна калина" та маю дуже гарний настрій.
Це про сьогодення.
Вчора приймали участь разом з волонтерами у акції, що була спрямована до Міжнародного дня першої допомоги. Про це я напишу окремо з фото.
Мої вихідні знову не такі, як у всіх, і завтри мені знову на работу. Таке враження, що я живу в іншому вимирі.
P.S. сьогодні день народження моєї рідненької матусі (мамулі, як я кличу її інколи :)
Так випало на мою долю, що останнім часом я дуже багато буваю на різних заходах: чи то на весіллі, чи то на ювілеях, чи то на днях народження, чи то збираємось разом з друзями щось відсвяткувати. Сьогодні був особливий день. Не тому, що був ювілей у гарної та жвавої дівчини, а тому, який він був, цей ювілей. Знаєте, я дуже переймалась тим, що був, так званий, dress code, бо я не знала як себе прикрашатати та що на себе вдягати. І от, як завжди, все залишилось на останній момент. Я варила курячий бульйон і красила нігті в червоний колір за столом, сидячі в туфлях. В мене був надзвичинай та нетиповий вигляд. Повсякденне моє вбрання змінилось на вишиванку, чорну спідницю, червоні черевички, червоне намисто та маківку в голові. Коли я вийшла з дому, народ був шокований таким виглядом, бо таке було враження, що я тільки зійшла зі сцени. Накинувши на плечі піджак, щоб не так шокувати народ, я вирушила за квітами. Мені зробіли знижку прям з дверей на букети з соняшниками, що дуже були доречні до мого вигляду та до свята.
Ітак, ось, я вся така ароматна (купила сьогодні в Brocard собі новий нетиповий для мене аромат від Diesel, але чимось схожим на на мої улюблені Chanel), підходжу до ресторації Аристократ і мене зустрічає ансамбль Оксамит. І як вони заспівають пісню на мою честь, і як вони почали мене зустрічати, що я вмить навіть розгубилась, але потім зібралась та підіграла, пригубила чарку, та й пішла до зали. Знаєте, український стиль таки ближче до серця квітучого; національна музика вона немов лунала від душі іменинниці та розпорядників свята. Конкурсі, знайомі мені танці, веселощі - все то було таке рідне, таке надзвичайне, немов у казці.
Зараз я сиджу і дивлюсь в екран у халаті і маю зовсім інше уявлення, а там співались пісни і музика все ще звучить в моїх вухах. Я все ще бормочу під ніс слова пісні "Одна калина" та маю дуже гарний настрій.
Це про сьогодення.
Вчора приймали участь разом з волонтерами у акції, що була спрямована до Міжнародного дня першої допомоги. Про це я напишу окремо з фото.
Мої вихідні знову не такі, як у всіх, і завтри мені знову на работу. Таке враження, що я живу в іншому вимирі.
P.S. сьогодні день народження моєї рідненької матусі (мамулі, як я кличу її інколи :)