Осяна
Ми проговорили 5 годин в скайпі. Спочатку плакали, потім багато згадували і потім ще більше реготали. В мене болить горло і живіт. Про що говорили? Про все. Про все важливе: про хлопців, про козлів, про ідеальних, про нудних, про весілля і дітей...
Я от думаю, що фігня це все про кілометри і забутия: можна спілкуватись щодня за кавою і бути все так же далекосяжним і незрозумілим, ніж в скайпі мого лептопу з Нью Йорку...
Мені складно сформулювати, але для мене почуття дружби найцінніше та найчесніше саме у дні найбільших траблів у житті: коли ти знаєш, що тебе підстрахують, якщо раптом перечепишся, матимеш тверде плече, якщо потрібно поплакати, почуєш чесну та тверезу оцінку твоім діям та словам.
Оксана мені сказала так багато важливого і не завжди ванільного та приємного, бо правда і є така - не зовсім смачна цукерочка, ага?
Нью Йорк сьогодні сидів разом зі мною і говорив про важливості і плани. Люблю іі, мою дрімер.