невидима сім’я

[tetty]

Жила-була собі дівчинка з мамою. І от коли дівчинці стукнуло 25 років, мама сказала:"пора тобі, дитино моя, заміж". Сказала - зробила. Нагуглила донечці гарного, заможного чоловіка, звела їх разом, тож за 3 місяці таки відгуляли омріяне весілля. Живуть собі молодятка щасливо - одне одного не кохають, але мають сім’ю, все по справжньому, як в кіно. Перша моя думка була: та це ж дікость! А як же кохання? А потім думається, скільки люди через ті кохання страждають, скільки собі нервів псують, бо кохана людина може зробити боляче, як ніхто інший. А в цих двох все чесно, спокійно, розмірено, жодних сумнівів у партнері і гризот через вірність. Така собі угода про створення коаліції.
То може так воно і краще?