Поспішаймо Жити!

May 23, 2007 11:25

Поверталась якось додому пізно ввечері, бачила аварію коло дому: стояли авто з увімкненими аварійками, трамвай, люди і тіло людини між усім цим. Виявилось, мій сусід. Проводжав гостей після святкування свого 41-ого ДН. Раптово, моментально - сьогодні похорон.
І я от думаю, блін, він може й не встиг сказати своїй дружині і двом діткам ЯК СИЛЬНО він їх любить... А на його ДН мабуть підносили тости про успіхи на роботі, за кохання і можливо за довгі роки щасливого життя...
Я пригадую як 10 міс. у тяжких муках хіміотерапії потихенько гас вогонь життя мого батька. І я задаюся запитаннями чого варте наше життя і яка смерть тоді краща: раптова чи повільна?
Хочеться мимоволі відштовхнутись у повну протилежність - мабуть, 9 міс народження маленької істотки всесвіту є таки справжнім повільним щастям... Гм... І потім... На тлі всякого безглуздого негативу, який сенс нав'язувати собі проблеми, піддаватись впливу чиїхось песимістичних настроїв тощо? :) Все залежить від нашого сприйняття, бути щасливим залежить від психіки.

Тоді нехай жодні!!! слово чи подія ніколи не викликають у вас негативних думок та емоцій. Вважайте себе сильними, щасливими і вільними, і кожним днем збагачуйте свої спогади і свій життєвий досвід замість того, щоб збіднювати їх неприємностями! :)

думки

Previous post Next post
Up