Спогади про минуле. Карпати, день другий.
Другий день був присвячений сходженню на Говерлу.
6 ранку, поки встав, склав, скинув в машину, перевірив чи нічого не забув, з того що хтів взяти. 7-ма ранку. Таки забув. Надзвичайно вдячний чоловікові з КПП, який перепитав , чи я взяв дощовик. Надзвичайно корисна річ, як виявилося в майбутньому.
Карта десь в районі КПП
І йожик в тумані взявся покоряти Говерлу. Чому в тумані? Бо стояла жутка хмарність, видно було десь на кроків 50-100 в кращому випадку. По дорозі в пошуках гарного кадру, два рази скупався по коліно в гірській річці Прут, що не додало мені оптимізму, але впертість брала своє.
На шляху зустрічалися пункти перепочинку - різні павільйони, лавки, розчищені території.
Інколи ось такі цікаві вказівники
Оскільки за декілька днів до мого відвідування туди сходив Ющенко, на той час ще діючий президент - все було прибрано та вилизано, тому сміття багато не бачив. На дерев’яних конструкціях часто-густо повицарапувано «тут був Вася», моя ICQ така-то - загалом стандартний наскальний живопис.
Рядом біля дороги протікав той самий Прут. Десь тут він і починається. Складається таке враження, що всі дороги в Карпатах зазвичай прокладають біля річок. Річка сама по собі просто супер - в перший день, коли не була на стільки замулена після дощів - прозора, кожен камінчик на дні видно, на сонці блищить та грає, вбирає себе купу струмків.
Правда місцеві, здається з неї і воду набирають, і використовують для інших потреб.
Так, неквапливо і добрався до того Заросляка десь о пів 10-го. Оптимістичний вказівник - лишилося лишень 4 км.
і всі під горку, ну нічо вперед.
На шляху - сходи з коріння дерев, як люди повитоптувалися там…
Піднявшись трохи вище - було помічено якусь галявинку з незрозумілою рослинністю, дуже нагадувало якесь чи болото , чи що, топтатися-перевіряти не рішив, мож ті рослини в Червоній книзі?
Ще сходи, туман стає все більш помітним:
Залишки після «культурного» відпочинку:
Галявина, на якісь певній висоті була вся покрита цими жовтими квітами, в реальності виглядало більш прикольно, да і без туману мабуть взагалі суперово було б, а так, маємо те що маємо:
ще якісь цікаві рослини на шляху:
Щоб мати уявлення - під який горбок дертися - фотоапарат стоїть відносно в горизонтальній площині , погляд вверх і вниз відповідно:
Нічо не видно, йду вверх і по протоптаній стежці, в надії що потраплю туди куди потрібно :)
Далі сили вичерпалися і на фотографування вже не лишилося. Приходилося дертися від одного валуна, до іншого, відсапуючись після того. Кожен, хто вже спускався, казав що лишилося ще трохи, але те трохи ніяк не закінчувалося. Нарешті пішла гола скеля, і вершина була взята, я це зробив !!! Юхуууу. Трохи надзвичайно гарних краєвидів з вершини )))))).
Найшов отакий стовпчик, писав не я):
Спускатися виявилося не легше чим підніматися. Самому було якось вже не дуже, прибився до якоїсь інтернаціональної групи. Спустився, подякував.
Все те що не було під дощовиком стало мокрим, оскільки вже був не туман, а почався дощ.
Внизу біля бази Заросляк порозкладалися місцеві - в них продавався ГАРЯЧИЙ чай. Мені, мокрому, втомленому і хотючому пити - було саме то. Чоловік подивився як я пив той чай - і коли я захтів ще - запропонував краще глінтвейн - я погодився і такі да, після нього стало тепліше і зігрівся.
Йти назад було печально. Дощ, мокрий, холодний, загалом, палатку ставити не хтілося, а хтілося комфортних умов. Найшов. Пощастило, що погода розлякала усіх відпочиваючих, то пустили на ніч в кімнату для 3-х, геть з присутнім гарячим душом.
Привів себе в порядок, трохи пошатався по прилеглому селу, найшов в одного чоловіка пару літрів бензину на всяк випадок, долити, бо щось мало лишилося і не хтіло заводитися…Долив, авто так і не завелося, відклав на завтра, завалився спати.
2-гий день пройшов плідно, але він добіг до свого кінця.
6 ранку, поки встав, склав, скинув в машину, перевірив чи нічого не забув, з того що хтів взяти. 7-ма ранку. Таки забув. Надзвичайно вдячний чоловікові з КПП, який перепитав , чи я взяв дощовик. Надзвичайно корисна річ, як виявилося в майбутньому.
Карта десь в районі КПП
І йожик в тумані взявся покоряти Говерлу. Чому в тумані? Бо стояла жутка хмарність, видно було десь на кроків 50-100 в кращому випадку. По дорозі в пошуках гарного кадру, два рази скупався по коліно в гірській річці Прут, що не додало мені оптимізму, але впертість брала своє.
На шляху зустрічалися пункти перепочинку - різні павільйони, лавки, розчищені території.
Інколи ось такі цікаві вказівники
Оскільки за декілька днів до мого відвідування туди сходив Ющенко, на той час ще діючий президент - все було прибрано та вилизано, тому сміття багато не бачив. На дерев’яних конструкціях часто-густо повицарапувано «тут був Вася», моя ICQ така-то - загалом стандартний наскальний живопис.
Рядом біля дороги протікав той самий Прут. Десь тут він і починається. Складається таке враження, що всі дороги в Карпатах зазвичай прокладають біля річок. Річка сама по собі просто супер - в перший день, коли не була на стільки замулена після дощів - прозора, кожен камінчик на дні видно, на сонці блищить та грає, вбирає себе купу струмків.
Правда місцеві, здається з неї і воду набирають, і використовують для інших потреб.
Так, неквапливо і добрався до того Заросляка десь о пів 10-го. Оптимістичний вказівник - лишилося лишень 4 км.
і всі під горку, ну нічо вперед.
На шляху - сходи з коріння дерев, як люди повитоптувалися там…
Піднявшись трохи вище - було помічено якусь галявинку з незрозумілою рослинністю, дуже нагадувало якесь чи болото , чи що, топтатися-перевіряти не рішив, мож ті рослини в Червоній книзі?
Ще сходи, туман стає все більш помітним:
Залишки після «культурного» відпочинку:
Галявина, на якісь певній висоті була вся покрита цими жовтими квітами, в реальності виглядало більш прикольно, да і без туману мабуть взагалі суперово було б, а так, маємо те що маємо:
ще якісь цікаві рослини на шляху:
Щоб мати уявлення - під який горбок дертися - фотоапарат стоїть відносно в горизонтальній площині , погляд вверх і вниз відповідно:
Нічо не видно, йду вверх і по протоптаній стежці, в надії що потраплю туди куди потрібно :)
Далі сили вичерпалися і на фотографування вже не лишилося. Приходилося дертися від одного валуна, до іншого, відсапуючись після того. Кожен, хто вже спускався, казав що лишилося ще трохи, але те трохи ніяк не закінчувалося. Нарешті пішла гола скеля, і вершина була взята, я це зробив !!! Юхуууу. Трохи надзвичайно гарних краєвидів з вершини )))))).
Найшов отакий стовпчик, писав не я):
Спускатися виявилося не легше чим підніматися. Самому було якось вже не дуже, прибився до якоїсь інтернаціональної групи. Спустився, подякував.
Все те що не було під дощовиком стало мокрим, оскільки вже був не туман, а почався дощ.
Внизу біля бази Заросляк порозкладалися місцеві - в них продавався ГАРЯЧИЙ чай. Мені, мокрому, втомленому і хотючому пити - було саме то. Чоловік подивився як я пив той чай - і коли я захтів ще - запропонував краще глінтвейн - я погодився і такі да, після нього стало тепліше і зігрівся.
Йти назад було печально. Дощ, мокрий, холодний, загалом, палатку ставити не хтілося, а хтілося комфортних умов. Найшов. Пощастило, що погода розлякала усіх відпочиваючих, то пустили на ніч в кімнату для 3-х, геть з присутнім гарячим душом.
Привів себе в порядок, трохи пошатався по прилеглому селу, найшов в одного чоловіка пару літрів бензину на всяк випадок, долити, бо щось мало лишилося і не хтіло заводитися…Долив, авто так і не завелося, відклав на завтра, завалився спати.
2-гий день пройшов плідно, але він добіг до свого кінця.