Маліївці. Водонапірна башта, інші будівлі на території, брами та трохи іншого.
Спочатку про башту, інше після неї.
Для централізованого забезпечення маєтку водою в ХІХ ст. було збудовано водонапірну башту. А оскільки вона будувалася в межах території, то надали відповідних та естетично привабливих форм.
Влітку нормально сфотографувати у всій красі можна тільки зі сторони дороги.
Ще фотографії башти та іншого в Маліївцях далі під cut-ом…
Пишуть, що на її вершині був облаштований оглядовий майданчик.
На корпусі башти, якщо придивитися, можна побачити товсту металеву проволоку закріплену по всій площі зигзагом.
Моя підозра - колись передбачалося, що вона мала зарости якимись повзучими рослинами, щоб влітку виглядати мальовничо-загадково-зеленою.
Як я і казав, з території саду влітку сфотографувати нормально практично неможливо. Якось так.
Або так.
Дверей ніяких не було, вхід відкритий та вільний.
В приміщенні на диво відсутнє типове сміття для подібних об’єктів - ніяких пивних пляшок і.т.п., круто.
Якщо володіти певною фізичною підготовкою та бажанням, можна видряпатися і на залишки ярусів (колоди на перший погляд ще доволі потужні), про що свідчать написи.
Щодо згаданого спостережного майданчику на горі, ну не знаю, сумніваюся, якщо чесно. Культурний вихід на нього в таких стіснених умовах + там ще й обладнання для водопостачання повинно ж було стояти, організувати, як на мене, складно.
На території була примічена ще одна будівля з потужним фасадом, зробленим в одному стилі з палацом.
«Вікі любить пам’ятки» каже, що це господарчий флігель кінця XVIII ст.
Проте за цим фасадом ховається набагато більш скромніший будинок.
Цікаво, це так задумувалося, чи під час буремних століть від більш ґрунтовної споруди вцілів тільки один фасад, до якого прибудували простіший будинок?
Поруч з територією знаходить теж відносно стара на вигляд будівля місцевої амбулаторії.
Та її допоміжні споруди.
Підозрюю, що показаний раніше будинок з монументальним фасадом теж амбулаторне господарство.
А цей будиночок з санаторного господарства.
От тільки не знаю чи він в своєму віці порівнюваний з палацом.
По дорозі до башти (або ж, мабуть, до колишнього парадного входу до палацу) на крутій стороні дороги вціліли старовинні стовпи огорожі.
В тих ромбах, мабуть колись стояли дерев’яні балки.
З місцевих особливостей помітив багато воріт подібної конфігурації.
Різноманітні бляшані воріта з квіточками і катафотами в центрі. Видно в цьому районі був спрощений доступ до цього матеріалу та були/є майстри по художній його переробці в ворота.
Трапилася й більш традиційна брама з класичними кам’яними стовпами.
Як я казав, на авто під’їхати можна значно ближче, що місцеві активно практикують.
На цьому буду закінчувати з Маліївцями того разу.
Проте не з цієї поїздкою, з якої ще лишився неймовірний костел в сусідньому Підлісному Мукарові.
Про нього, сподіваюся, ще напишу і…
Далі буде…
Для централізованого забезпечення маєтку водою в ХІХ ст. було збудовано водонапірну башту. А оскільки вона будувалася в межах території, то надали відповідних та естетично привабливих форм.
Влітку нормально сфотографувати у всій красі можна тільки зі сторони дороги.
Ще фотографії башти та іншого в Маліївцях далі під cut-ом…
Пишуть, що на її вершині був облаштований оглядовий майданчик.
На корпусі башти, якщо придивитися, можна побачити товсту металеву проволоку закріплену по всій площі зигзагом.
Моя підозра - колись передбачалося, що вона мала зарости якимись повзучими рослинами, щоб влітку виглядати мальовничо-загадково-зеленою.
Як я і казав, з території саду влітку сфотографувати нормально практично неможливо. Якось так.
Або так.
Дверей ніяких не було, вхід відкритий та вільний.
В приміщенні на диво відсутнє типове сміття для подібних об’єктів - ніяких пивних пляшок і.т.п., круто.
Якщо володіти певною фізичною підготовкою та бажанням, можна видряпатися і на залишки ярусів (колоди на перший погляд ще доволі потужні), про що свідчать написи.
Щодо згаданого спостережного майданчику на горі, ну не знаю, сумніваюся, якщо чесно. Культурний вихід на нього в таких стіснених умовах + там ще й обладнання для водопостачання повинно ж було стояти, організувати, як на мене, складно.
На території була примічена ще одна будівля з потужним фасадом, зробленим в одному стилі з палацом.
«Вікі любить пам’ятки» каже, що це господарчий флігель кінця XVIII ст.
Проте за цим фасадом ховається набагато більш скромніший будинок.
Цікаво, це так задумувалося, чи під час буремних століть від більш ґрунтовної споруди вцілів тільки один фасад, до якого прибудували простіший будинок?
Поруч з територією знаходить теж відносно стара на вигляд будівля місцевої амбулаторії.
Та її допоміжні споруди.
Підозрюю, що показаний раніше будинок з монументальним фасадом теж амбулаторне господарство.
А цей будиночок з санаторного господарства.
От тільки не знаю чи він в своєму віці порівнюваний з палацом.
По дорозі до башти (або ж, мабуть, до колишнього парадного входу до палацу) на крутій стороні дороги вціліли старовинні стовпи огорожі.
В тих ромбах, мабуть колись стояли дерев’яні балки.
З місцевих особливостей помітив багато воріт подібної конфігурації.
Різноманітні бляшані воріта з квіточками і катафотами в центрі. Видно в цьому районі був спрощений доступ до цього матеріалу та були/є майстри по художній його переробці в ворота.
Трапилася й більш традиційна брама з класичними кам’яними стовпами.
Як я казав, на авто під’їхати можна значно ближче, що місцеві активно практикують.
На цьому буду закінчувати з Маліївцями того разу.
Проте не з цієї поїздкою, з якої ще лишився неймовірний костел в сусідньому Підлісному Мукарові.
Про нього, сподіваюся, ще напишу і…
Далі буде…