НппПттН. Гдиня. Акваріум - частина перша, менш жива.
Розбавлю військово-морську тематику просто морською, покажу тепер Акваріум Гдині.
До акваріумів в мене особлива любов, зародилася вона в мене ще десь в далекому дитинстві після відвідин акваріума в Севастополі, який тоді настільки мене вразив, що лишив по собі бажання не пропускати інші, які траплятимуться на моєму шляху. Звісно я не оминув і тамтешній.
Історія його сягає глибин XX ст. , коли в Хелі було створено, в 1921 році, Морську рибальську лабораторію. В 1932 році вона стала Морською станцією, а в 1939 переїхала в новозбудоване приміщення, в якому сьогодні частково розміщується сучасний Акваріум.
Ну так, тягне від вигляду цієї будівля отим конструктивізмом 30-х.
В той же час планувалося добудувати це приміщення для розміщення повноцінного музею, проте, зрозуміло, цим планам завадила війна. Повернулися до цієї ідеї в кінці 60-х, і на 50-річчя установи, яка на той час вже отримала ім’я Морського інституту рибальства було відкрито Океанографічний музей та морський акваріум. Що цікаво, відкрити, то його відкрили на 50-річчя, проте для відвідувачів він став доступний тільки в 72-му році. В 2003 році вирішили, що озвучена мною назва занадто довга та перейменували просто в Акваріум та лишили під цією назвою далі в якості структурного підрозділу Морського інституту рибальства.
В своїй експозиції він має великі тараньки, наочні посібники по експлуатації морських ресурсів, а також водну флору та фауну Балтики, коралового рифу, Амазонії та темних глибин різних океанів.
Найяскравішим спогадом з нього для мене буде, мабуть, те, що він зібрав чудову колекцію різноманітних тварючок з яких можна приходити і прямо от так одразу малювати чудових монстрів для будь-якого фільму жаху.
Загалом, експозиція музею поділена декілька тематичних залів, сфотографоване з частини яких пропоную нижче під cut-ом.
Перша фотографія, яку зробив, це якась рибина щукоподібна, еммммм, знайшов, що це здається банальний окунь…
Підозрюю, що з залу «Zostera marina», що є латинською назвою якоїсь морської трави, якою сильно заросла Пуцька затока в якій імовірно, ця риба і є типовим мешканцем. Оскільки нічого екзотичного або вражаючого в тому залі більше не зачепило, все більш схоже на типових мешканців наших річок, то більше фотографій не робив.
«Навчальна зала», судячи по відео від Акваріуму на ютубі, на сьогодні, вже виглядає абсолютно інакше ніж коли я там був. Нє, ну частина експонатів лишилася, наприклад ця діорама Антарктиди.
Або ж ці тараньки, які є найстарішими експонатами акваріуму та можуть походити ще з до акваріумних часів взагалі.
Щоправда в іншому інформаційному наповненні та положенні.
Але от цих стендів вже не побачив, хоча тоді було доволі цікаво, наприклад про добування корисних копалин.
Або ж про різні способи вилову риби в промислових масштабах, он скільки є різних неводів.
А ще виявляється, рибу можна ловити на світло, засмоктуючи в якусь трубу….
Способи занурення на різні глибини.
Мене здивувала фігурка людини в звичайному водолазному костюмі на глибині де інші водолази зображені в костюмах як в Big Daddies з Біошока. Виявилося, що швейцарець Келлер винайшов метод за яким чергуючи в дихальній суміші концентрації різних газів можна було без критичних наслідків та тривалої декомпресії занурюватися на дуже великі глибини. Його рекорд - це 300м., щоправда при тому зануренні були жертви, хоча він і пережив.
Ще в тому залі було цікаве зображення мангрових лісів, це ж мангрові ті які то затоплюються, то розтоплюються? Зокрема почергово показано, яка змінюються звички флори і фауни в різні пори року, маю от фото, мабуть літніх часів засухи
Зала «На стику води та землі», теоретично тут повинні бути тварючки, які на цьому самому стикові й живуть.
Ну, крокодил точно до них відноситься
Це тупорилий крокодил (ну він так називається, що я можу зробити), один з найменших представників крокодилячих, зазвичай ростуть до півтора метра в довжину. Фішкою крокодилів є їх вміння намертво завмирати на одному місці, коли дивишся на нього і не розумієш, чи це живе, чи це опудало просто поставили…
Смугастий бризкун. Коли передивлявся фотографії, думав, що він випадково попав сюди серед інших стико-земно-водних.
Але ні, його визначальною рисою є вміння струйками води, які він «випльовує» збивати собі їжу з поверхні.
Ну і який же акваріум обійдеться без піраній? Звичний учасник всяких пригодницьких фільмів та жахів, конкретно це Піраньї червоні.
Не знаю, чому їх вирішили розмістити в цьому залі, можливо із-за того, що вони можуть зжерти все земне, що забреде в воду в момент коли дуже голодні?
Якраз попав на момент їх кормління - аргггг, гризь-гризь-гризь, за кілька хвилин нічого їстівного не лишилося.
Коли був малий, то мене лякали, що до їх акваріума, навіть до скла, палець не можна піднести, бо відкусять ).
Не менш стрьомний на вигляд Аксолотль. При певній фантазії його вже можна задіювати в жахастиках.
Думаєте черепашки можуть бути тільки добрими і милими? Ага, щас, зустрічайте наступного екземпляра з колекції Акваріуму Гдині - Кайманову черепаху.
Всеядна машина, яка вміє полювати навіть на птахів та іншу мілку живність сидячи в засаді.
Теж хижак, проте не такий потужний як попередній внаслідок менших максимальних розмірів - Далекосхідна черепаха.
На цій фотографії я лишу рішати, де яка частина її тіла, вашій фантазії…
Переміщуюся по сходах в наступний зал. Простір сходів теж не використовується дарма.
На ньому є генеалогічне дерево.
Та наочне порівняння розмірів різних тварин, з різних часів.
«Балтійська зала». Звичайно, найперше, на що звертаєш увагу, коли в неї потрапляєш - це неймовірний макет Балтійського моря та околиць.
Надзвичайно цікаво було порозглядати його зі всіма тими підводними каньйонами та гірськими хребтами.
Виявляється, мушлі, які ми час від часу знаходимо на березі і веземо додому в якості сувенірів можуть не тільки просто лежати на дні, або оброщувати якісь підводні об’єкти, а й навіть закопуватися в іл.
Харчовий ланцюжок в водоймі.
А ви знали, що тріска це дуже немаленька риба? Власне, Атлантична тріска.
Я от завжди думав, що тріска, це щось маленьке, менше за наших типових карасів, а он, як воно виявляється…
Пташина фауна вкупі з наочною демонстрацією наслідків людської діяльності для моря.
Час розкладу різного сміття у морі.
Ну от, пішов в акваріум, ніби потенційно мають бути всілякі риби, а показує все більше макети, схеми та ще щось. Не переживайте, нежива експозиція закінчується «Балтійським залом» - наступними залами будуть ті, що присвячені мешканцям коралових рифів, Амазонії та просто різним водоплаваючим світу.
Але це ще не написано, проте я сподіваюся, що це зроблю і…
Ділі буде…
До акваріумів в мене особлива любов, зародилася вона в мене ще десь в далекому дитинстві після відвідин акваріума в Севастополі, який тоді настільки мене вразив, що лишив по собі бажання не пропускати інші, які траплятимуться на моєму шляху. Звісно я не оминув і тамтешній.
Історія його сягає глибин XX ст. , коли в Хелі було створено, в 1921 році, Морську рибальську лабораторію. В 1932 році вона стала Морською станцією, а в 1939 переїхала в новозбудоване приміщення, в якому сьогодні частково розміщується сучасний Акваріум.
Ну так, тягне від вигляду цієї будівля отим конструктивізмом 30-х.
В той же час планувалося добудувати це приміщення для розміщення повноцінного музею, проте, зрозуміло, цим планам завадила війна. Повернулися до цієї ідеї в кінці 60-х, і на 50-річчя установи, яка на той час вже отримала ім’я Морського інституту рибальства було відкрито Океанографічний музей та морський акваріум. Що цікаво, відкрити, то його відкрили на 50-річчя, проте для відвідувачів він став доступний тільки в 72-му році. В 2003 році вирішили, що озвучена мною назва занадто довга та перейменували просто в Акваріум та лишили під цією назвою далі в якості структурного підрозділу Морського інституту рибальства.
В своїй експозиції він має великі тараньки, наочні посібники по експлуатації морських ресурсів, а також водну флору та фауну Балтики, коралового рифу, Амазонії та темних глибин різних океанів.
Найяскравішим спогадом з нього для мене буде, мабуть, те, що він зібрав чудову колекцію різноманітних тварючок з яких можна приходити і прямо от так одразу малювати чудових монстрів для будь-якого фільму жаху.
Загалом, експозиція музею поділена декілька тематичних залів, сфотографоване з частини яких пропоную нижче під cut-ом.
Перша фотографія, яку зробив, це якась рибина щукоподібна, еммммм, знайшов, що це здається банальний окунь…
Підозрюю, що з залу «Zostera marina», що є латинською назвою якоїсь морської трави, якою сильно заросла Пуцька затока в якій імовірно, ця риба і є типовим мешканцем. Оскільки нічого екзотичного або вражаючого в тому залі більше не зачепило, все більш схоже на типових мешканців наших річок, то більше фотографій не робив.
«Навчальна зала», судячи по відео від Акваріуму на ютубі, на сьогодні, вже виглядає абсолютно інакше ніж коли я там був. Нє, ну частина експонатів лишилася, наприклад ця діорама Антарктиди.
Або ж ці тараньки, які є найстарішими експонатами акваріуму та можуть походити ще з до акваріумних часів взагалі.
Щоправда в іншому інформаційному наповненні та положенні.
Але от цих стендів вже не побачив, хоча тоді було доволі цікаво, наприклад про добування корисних копалин.
Або ж про різні способи вилову риби в промислових масштабах, он скільки є різних неводів.
А ще виявляється, рибу можна ловити на світло, засмоктуючи в якусь трубу….
Способи занурення на різні глибини.
Мене здивувала фігурка людини в звичайному водолазному костюмі на глибині де інші водолази зображені в костюмах як в Big Daddies з Біошока. Виявилося, що швейцарець Келлер винайшов метод за яким чергуючи в дихальній суміші концентрації різних газів можна було без критичних наслідків та тривалої декомпресії занурюватися на дуже великі глибини. Його рекорд - це 300м., щоправда при тому зануренні були жертви, хоча він і пережив.
Ще в тому залі було цікаве зображення мангрових лісів, це ж мангрові ті які то затоплюються, то розтоплюються? Зокрема почергово показано, яка змінюються звички флори і фауни в різні пори року, маю от фото, мабуть літніх часів засухи
Зала «На стику води та землі», теоретично тут повинні бути тварючки, які на цьому самому стикові й живуть.
Ну, крокодил точно до них відноситься
Це тупорилий крокодил (ну він так називається, що я можу зробити), один з найменших представників крокодилячих, зазвичай ростуть до півтора метра в довжину. Фішкою крокодилів є їх вміння намертво завмирати на одному місці, коли дивишся на нього і не розумієш, чи це живе, чи це опудало просто поставили…
Смугастий бризкун. Коли передивлявся фотографії, думав, що він випадково попав сюди серед інших стико-земно-водних.
Але ні, його визначальною рисою є вміння струйками води, які він «випльовує» збивати собі їжу з поверхні.
Ну і який же акваріум обійдеться без піраній? Звичний учасник всяких пригодницьких фільмів та жахів, конкретно це Піраньї червоні.
Не знаю, чому їх вирішили розмістити в цьому залі, можливо із-за того, що вони можуть зжерти все земне, що забреде в воду в момент коли дуже голодні?
Якраз попав на момент їх кормління - аргггг, гризь-гризь-гризь, за кілька хвилин нічого їстівного не лишилося.
Коли був малий, то мене лякали, що до їх акваріума, навіть до скла, палець не можна піднести, бо відкусять ).
Не менш стрьомний на вигляд Аксолотль. При певній фантазії його вже можна задіювати в жахастиках.
Думаєте черепашки можуть бути тільки добрими і милими? Ага, щас, зустрічайте наступного екземпляра з колекції Акваріуму Гдині - Кайманову черепаху.
Всеядна машина, яка вміє полювати навіть на птахів та іншу мілку живність сидячи в засаді.
Теж хижак, проте не такий потужний як попередній внаслідок менших максимальних розмірів - Далекосхідна черепаха.
На цій фотографії я лишу рішати, де яка частина її тіла, вашій фантазії…
Переміщуюся по сходах в наступний зал. Простір сходів теж не використовується дарма.
На ньому є генеалогічне дерево.
Та наочне порівняння розмірів різних тварин, з різних часів.
«Балтійська зала». Звичайно, найперше, на що звертаєш увагу, коли в неї потрапляєш - це неймовірний макет Балтійського моря та околиць.
Надзвичайно цікаво було порозглядати його зі всіма тими підводними каньйонами та гірськими хребтами.
Виявляється, мушлі, які ми час від часу знаходимо на березі і веземо додому в якості сувенірів можуть не тільки просто лежати на дні, або оброщувати якісь підводні об’єкти, а й навіть закопуватися в іл.
Харчовий ланцюжок в водоймі.
А ви знали, що тріска це дуже немаленька риба? Власне, Атлантична тріска.
Я от завжди думав, що тріска, це щось маленьке, менше за наших типових карасів, а он, як воно виявляється…
Пташина фауна вкупі з наочною демонстрацією наслідків людської діяльності для моря.
Час розкладу різного сміття у морі.
Ну от, пішов в акваріум, ніби потенційно мають бути всілякі риби, а показує все більше макети, схеми та ще щось. Не переживайте, нежива експозиція закінчується «Балтійським залом» - наступними залами будуть ті, що присвячені мешканцям коралових рифів, Амазонії та просто різним водоплаваючим світу.
Але це ще не написано, проте я сподіваюся, що це зроблю і…
Ділі буде…