Франція. Париж. Метро.
Для того, щоб добратися у Версаль ми пішли шукати станцію метро сполучено з лініями RER-у, тому зараз трохи про них.
Паризьке метро одне з найстаріших в світі і друге по старшинству на континентальній Європі. Мені важко це уявити, проте в той час, коли десь, та чому десь, мабуть і в тій самій Франції, масово користувалися гужовим транспортом, у Парижі, в 1900-му році під землею вже бігали та возили людей електропотяги. Фантастика мабуть якась тоді була - вікно у майбутнє…
Та і прийнятій у нас назві метра - «метро», ми завдячуємо саме Парижу, де спочатку воно називалося «chemin de fer métropolitain» - столична залізна дорога.
Відповідно, за останнє століття метро в Парижі розвивалося безперервно, на сьогодні досягло 250 км. довжини та покрило місто щільною сіткою станцій…
Мене неодноразово дивували люди які висловлювалися про те, яке жахливе, погане і.т.п метро в Парижі. Як на мене воно одне з кращих - чудова навігація та покриття міста. В Парижі, в мене склалося враження, можна спокійно обходитися без карт і навігаторів - достатньо знати, яка станція поряд і на цьому проблема добирання до тієї чи іншої точки закривається. Добре продумані вказівники, по стрілкам можна спокійно зрозуміти, як куди добратися і вийти, ми жодного разу не заблукали, окремо промарковані шляхи до всяких цікавинок типу Ейфелевої вежі і.т.п.
А ще з ними пов’язана система приміського залізничного сполучення RER, яка частково проходить по тунелях у місті та з’єднує околиці та приміські території з центром міста.
До речі, маленьке уточнення з досвіду, не варто в парижан питати як до братися до «Реру», в такій вимові вони цього не розуміють… Або не хочуть розуміти. Воно звучить якось зовсім інакше і лише на енній спробі якась жінка зрозуміла що на потрібно і сказала: «Ааааа, так вам потрібно до «тут я забув як воно звучало»… Ось такий нюанс.
Звичайно, його станції не є якимось витворами мистецтва, і не сильно відрізняються одна від одної, так,я к в нас, наприклад у Києві. Більшість виглядала так - платформи з стінами обшитими білою плиткою
Чув про лінію де ходять автоматичні потяги без машиністів і що можна буквально відчути себе ними зайшовши на початок першого вагону, проте ми на таку лінію не попали, хоча трапилася ось така цікава штука, якої у нас не пригадую
І як на мене чудове рішення для забезпечення безпеки людей. Цікаво було бачити, як потяг стає чітко навпроти стаціонарних дверей…
Але трапляються і яскраві моменти і серед білих стін паризького метро.
Ще декілька фото про це і інше нижче під cut-ом…
Ми з здивуванням зустріли такий вітраж
Metro de Moscou, угу, з кириличною версією цієї казки
Виявляється, московське метро зробило такий подарунок паризькому - вітраж «Курочка ряба» авторства Івана Лубеннікова, який в 2009 році прикрасив станцію «Мадлен»
Частина стін прикрашена підсвіченими бордами з визначними місцями та пам’ятками міста.
А це, якщо не помиляюся, станція на яку приходять потяги як міського метро, так і RER
Ну а ми, ймовірно звідси, вже не пригадую, подалися до Версалю, тому, сподіваюся, я до нього теж доберуся і
Далі буде…
Паризьке метро одне з найстаріших в світі і друге по старшинству на континентальній Європі. Мені важко це уявити, проте в той час, коли десь, та чому десь, мабуть і в тій самій Франції, масово користувалися гужовим транспортом, у Парижі, в 1900-му році під землею вже бігали та возили людей електропотяги. Фантастика мабуть якась тоді була - вікно у майбутнє…
Та і прийнятій у нас назві метра - «метро», ми завдячуємо саме Парижу, де спочатку воно називалося «chemin de fer métropolitain» - столична залізна дорога.
Відповідно, за останнє століття метро в Парижі розвивалося безперервно, на сьогодні досягло 250 км. довжини та покрило місто щільною сіткою станцій…
Мене неодноразово дивували люди які висловлювалися про те, яке жахливе, погане і.т.п метро в Парижі. Як на мене воно одне з кращих - чудова навігація та покриття міста. В Парижі, в мене склалося враження, можна спокійно обходитися без карт і навігаторів - достатньо знати, яка станція поряд і на цьому проблема добирання до тієї чи іншої точки закривається. Добре продумані вказівники, по стрілкам можна спокійно зрозуміти, як куди добратися і вийти, ми жодного разу не заблукали, окремо промарковані шляхи до всяких цікавинок типу Ейфелевої вежі і.т.п.
А ще з ними пов’язана система приміського залізничного сполучення RER, яка частково проходить по тунелях у місті та з’єднує околиці та приміські території з центром міста.
До речі, маленьке уточнення з досвіду, не варто в парижан питати як до братися до «Реру», в такій вимові вони цього не розуміють… Або не хочуть розуміти. Воно звучить якось зовсім інакше і лише на енній спробі якась жінка зрозуміла що на потрібно і сказала: «Ааааа, так вам потрібно до «тут я забув як воно звучало»… Ось такий нюанс.
Звичайно, його станції не є якимось витворами мистецтва, і не сильно відрізняються одна від одної, так,я к в нас, наприклад у Києві. Більшість виглядала так - платформи з стінами обшитими білою плиткою
Чув про лінію де ходять автоматичні потяги без машиністів і що можна буквально відчути себе ними зайшовши на початок першого вагону, проте ми на таку лінію не попали, хоча трапилася ось така цікава штука, якої у нас не пригадую
І як на мене чудове рішення для забезпечення безпеки людей. Цікаво було бачити, як потяг стає чітко навпроти стаціонарних дверей…
Але трапляються і яскраві моменти і серед білих стін паризького метро.
Ще декілька фото про це і інше нижче під cut-ом…
Ми з здивуванням зустріли такий вітраж
Metro de Moscou, угу, з кириличною версією цієї казки
Виявляється, московське метро зробило такий подарунок паризькому - вітраж «Курочка ряба» авторства Івана Лубеннікова, який в 2009 році прикрасив станцію «Мадлен»
Частина стін прикрашена підсвіченими бордами з визначними місцями та пам’ятками міста.
А це, якщо не помиляюся, станція на яку приходять потяги як міського метро, так і RER
Ну а ми, ймовірно звідси, вже не пригадую, подалися до Версалю, тому, сподіваюся, я до нього теж доберуся і
Далі буде…