Тернопільщина. Збараж. Замок.
Пару тижнів назад побував в Збаражі і Тернополі. В Тернополі вже давно хотів побувати, подивитися, що це за обласний центр такий, оскільки багато разів вже об’їжав його по окружній по дорозі на Львів, Івано-Франківськ, Карпати, взнати, як же це місто виглядає зсередини. А крім того, що подивитися Тернопіль, поруч з ним знаходиться Збараж з замком, який всі хвалять, зустрічав різні описи - як гарно реставрований і.т.д. , то було вирішено і його включити в програму поїдки. Спочатку відвідав ту фортецю, відповідно тут про неї.
Доїхати до Збаража не проблема, дороги в нормі, вказівники є. Трохи вийшла плутанина уже, коли майже доїхали, запаркували авто поруч з якимось магазинчиком і відповідно вказівнику пішли кудись направо, куди він вказував))) Там зі всього цікавого найшлася тільки школа на пагорбі, тому прийшлося повертатися. Провівши опитування місцевог населення вірна дорога була знайдена і почалося сходження на замкову гору, з якої відкривалися непогані види
Вдалині видніється костел Бернардинців, ще одна пам’ятка Збаража, поруч неї я не проходив, потім тільки проїхався на авто поруч, він жеж ближче
якщо не помиляюся, він прикрашений фігурами роботи Пінзеля.
Там же, на горі знаходиться меморіал воїнам загиблим під час 2-гої світової
та пам’ятна табличка, про загибель при облозі замку козаками Хмельницького одного із полковників - Морозенка
Замок оточений невеликим парком, в якому де-не-де зустрічаються такі скульптури
І ось, нарешті цілі досягнуто, до твердині добралися, гостинно відкриті двері у в’їздній вежі замку.
Саме завдяки замку на сьогодні відомий Збараж в Україні, являється пркиладом зразкового музею, що знаходиться в провінційному та невеликому містечку.
По документах, що збереглися, перший замок тут був збудований князем Корібутом в 1311 р. , але не на цьому місті, а в заранньому передмісті, Старому Збаражі, після декілька разового зруйнування, це набридло, і вирішили будувати замок за останнім словом тодішньої техні на сучасному місці. Звів його італійський архітектор Скамоцци, починаючи з 1626 р.
На фото макету поганувато, але видно все таким яким вийшов замок в результаті
Квадратний по формі, з чотирма бастіонами, оточений глибоким ровом
, надбрамною вежею
та палацом, вхід в який знаходився прямо навпроти входу на територію фортеці. Заходиш в браму і одразу зустрічаєш вхід в палац :)
Надбрамна вежа з боку подвір’я
Звичайно всі споруди пройшли значні етапи реконструкції, оскільки військові дії 2-гої світової нанесла йому багато пошкоджень, але зараз виглядає нічогенько.
Практично всі доступні приміщення казематів, підземелля, самого палацу використовуються в якості музейних під різні виставки. Відповідно, всі і відвідалися по руху годинникової стрілки.
Одразу на ліво від входу на територію знаходиться вхід в каземати в яких влаштовано експозицію різноманітних знарядь, засобів, робочих інструментів починаючи від кам’яної епохи і закінчуючи десь середньовіччям.
Декілька залів для огляду, в принципі набір стандартний - від кам’яних ножів-наконечників і закінчуючи ткацьким верстатом. Звичайно вражає товщина стін, якщо в вікно виглянути, таке відчуття, що двох метрів…
На шляху до інших залів було помічено замковий колодязь
це на фото він здається неглибоким і маленьким в діаметрів, насправді, я б сказав, що він в два рази більший.
Звичайно, такий собі солідний і поважаючий себе замок середньовіччя ну ніяк не може обійтися без серйозного підземелля, де можна було б тримати полонених, очікуючи отримання за них викупу, чи ж катувати їх же, для отримання якихось серйозних відомостей. Не зміг обійтися без такого і Збаражський замок. Традиційно в такому місці зробили невелику виставку різноманітного реманенту, який використовувався середньовічними катами. Для придання відвідувань підземелля частина приміщення освітлюється лампочками, що горять де в 1/3 накалу, тому таки да, атмосферно
краще, на жаль, не вийшло, що б передати освітлення.
Приміщення для затриманих
Після відвідин такого, так приємно було вийти на білий світ …, описати це складно, це можна тільки відчути.
Поруч з цим темним та анти позитивним приміщенням, як ніби в противагу йому зробили виставку моделей дерев’яних церков Зх. України роботи Михайла Яськовича.
Деякі типи архітектури побачив вперше, як от Мармароська готика
Бойківська церква
Загальний вид декількох
Після цього нарешті підійшла черга самого палацу. У ньому знаходяться експозиції, на яких представлено інтер’єри, виставка вишиванок, релігійна виставка, та кругом розвіщані портрети різноманітних діячів, в основному - польських, в деякі моменти складається враження ніби попав в картинну галерею, а з іншої так виглядає, як ніби покої замку увінчані рядом картин його славних власників, хоча і не так насправді. Реставрація приміщень також цікава, одні - мають, наприклад блискучу, начищену підлогу, інші навпаки, старий пошарпаний лінолеум. І так у всьому…
Парадний зал
Чесно кажучи, в таких великих приміщеннях палацового типу вперше, тому враження таки склало, на зразок ух тиии, в усіх попередніх, де побував, такого чомусь не було, а тут все якесь таке масштабне…
Одне із них
не розбираюся в стилях меблів, чи вони навіть по роках і інтер’єру правильно підібрані, але ж як…
Типу камін
Тумбочка
Розпис стін
Трохи нагадує, як інколи показують по телевізору палаци сучасних олігархів :) , або ж нічого не змінилося до сьогодні, або ж відновлення йшло уже по сучасних зразках.
На другому поверсі знаходиться виставка вишивка, вхід в приміщення прикрашає різьба по дереву в стилі соцреалізму? Чи якому?
Самі ж експонати
В одному із залів влаштували картинну галерею
люстри кругом висять атмосферні
Виставка дерев’яних скульптур Івана Григоровича Мердака
тут і їх видно, і розпис стін також, це ж так розписані практично всві стіни, стелі палацу, скільки це праці пішло на реставрацію…
Трохи стель
Буфет з купою різьби по дереву
де вони таких набрали? Він жеж там не один такий…
На цьому ж поверсі знаходиться виставка ікон та церковного інвентаря, але їх я не фотографував.
В одному з приміщень є і органний зал, але він, мабуть, відкривається тільки на час проведення концертів, ну і правильно, в принципі.
Справа від входу, в казематі, влаштували виставку дерев’яних скульптур Володимира Лупійчука, вони однозначно варті уваги, оскільки зроблені надзвичайно ретельно, з увагою до найдрібніших деталей, майстерна робота, що тут говорити і коментувати…
Далі по проходу врятовані фрагменти церковних статуй з Західноукраїнських храмів, частина з них, ймовірно зроблена Пінзелем чи його учнями.
Поруч, влаштована виставка кераміки роботи Тараса Левківа, але там суцільний авангардизм, я його не сприймаю, тому і не фотографував, розумію, що потрібно було, щоб показати, але вже пізно.
В крайніх казематах знаходиться експозиція озброєння та обладунків. Присутні різні колючі, ріжучі, тупі, тверді предмети, та засоби захисту від них
Є в фортеці можливість вибратися і пройтися по частині муру зверху, звичайно, я не міг упустити такої можливості :) Погляд на рів, надбрамну вежу з муру
На палац звідти ж
Молодята на фортечних мурах
По них добрався до тильної частини, виглядає вона звичайно не найкращим чином, роботи по відновленню там мабуть ще будуть вестися
На цьому з фортецею було закінчено , трохи оглянуто місто пішки
Б. Хмельницький на фоні міської ради
Якась гарна будівля
Проїхано на авто центральну частину, до костьолу не ходжено і напрямок взято на Тернопіль.
P.S. Кому цікаво розклад роботи музею, ось
Далі буде...
Доїхати до Збаража не проблема, дороги в нормі, вказівники є. Трохи вийшла плутанина уже, коли майже доїхали, запаркували авто поруч з якимось магазинчиком і відповідно вказівнику пішли кудись направо, куди він вказував))) Там зі всього цікавого найшлася тільки школа на пагорбі, тому прийшлося повертатися. Провівши опитування місцевог населення вірна дорога була знайдена і почалося сходження на замкову гору, з якої відкривалися непогані види
Вдалині видніється костел Бернардинців, ще одна пам’ятка Збаража, поруч неї я не проходив, потім тільки проїхався на авто поруч, він жеж ближче
якщо не помиляюся, він прикрашений фігурами роботи Пінзеля.
Там же, на горі знаходиться меморіал воїнам загиблим під час 2-гої світової
та пам’ятна табличка, про загибель при облозі замку козаками Хмельницького одного із полковників - Морозенка
Замок оточений невеликим парком, в якому де-не-де зустрічаються такі скульптури
І ось, нарешті цілі досягнуто, до твердині добралися, гостинно відкриті двері у в’їздній вежі замку.
Саме завдяки замку на сьогодні відомий Збараж в Україні, являється пркиладом зразкового музею, що знаходиться в провінційному та невеликому містечку.
По документах, що збереглися, перший замок тут був збудований князем Корібутом в 1311 р. , але не на цьому місті, а в заранньому передмісті, Старому Збаражі, після декілька разового зруйнування, це набридло, і вирішили будувати замок за останнім словом тодішньої техні на сучасному місці. Звів його італійський архітектор Скамоцци, починаючи з 1626 р.
На фото макету поганувато, але видно все таким яким вийшов замок в результаті
Квадратний по формі, з чотирма бастіонами, оточений глибоким ровом
, надбрамною вежею
та палацом, вхід в який знаходився прямо навпроти входу на територію фортеці. Заходиш в браму і одразу зустрічаєш вхід в палац :)
Надбрамна вежа з боку подвір’я
Звичайно всі споруди пройшли значні етапи реконструкції, оскільки військові дії 2-гої світової нанесла йому багато пошкоджень, але зараз виглядає нічогенько.
Практично всі доступні приміщення казематів, підземелля, самого палацу використовуються в якості музейних під різні виставки. Відповідно, всі і відвідалися по руху годинникової стрілки.
Одразу на ліво від входу на територію знаходиться вхід в каземати в яких влаштовано експозицію різноманітних знарядь, засобів, робочих інструментів починаючи від кам’яної епохи і закінчуючи десь середньовіччям.
Декілька залів для огляду, в принципі набір стандартний - від кам’яних ножів-наконечників і закінчуючи ткацьким верстатом. Звичайно вражає товщина стін, якщо в вікно виглянути, таке відчуття, що двох метрів…
На шляху до інших залів було помічено замковий колодязь
це на фото він здається неглибоким і маленьким в діаметрів, насправді, я б сказав, що він в два рази більший.
Звичайно, такий собі солідний і поважаючий себе замок середньовіччя ну ніяк не може обійтися без серйозного підземелля, де можна було б тримати полонених, очікуючи отримання за них викупу, чи ж катувати їх же, для отримання якихось серйозних відомостей. Не зміг обійтися без такого і Збаражський замок. Традиційно в такому місці зробили невелику виставку різноманітного реманенту, який використовувався середньовічними катами. Для придання відвідувань підземелля частина приміщення освітлюється лампочками, що горять де в 1/3 накалу, тому таки да, атмосферно
краще, на жаль, не вийшло, що б передати освітлення.
Приміщення для затриманих
Після відвідин такого, так приємно було вийти на білий світ …, описати це складно, це можна тільки відчути.
Поруч з цим темним та анти позитивним приміщенням, як ніби в противагу йому зробили виставку моделей дерев’яних церков Зх. України роботи Михайла Яськовича.
Деякі типи архітектури побачив вперше, як от Мармароська готика
Бойківська церква
Загальний вид декількох
Після цього нарешті підійшла черга самого палацу. У ньому знаходяться експозиції, на яких представлено інтер’єри, виставка вишиванок, релігійна виставка, та кругом розвіщані портрети різноманітних діячів, в основному - польських, в деякі моменти складається враження ніби попав в картинну галерею, а з іншої так виглядає, як ніби покої замку увінчані рядом картин його славних власників, хоча і не так насправді. Реставрація приміщень також цікава, одні - мають, наприклад блискучу, начищену підлогу, інші навпаки, старий пошарпаний лінолеум. І так у всьому…
Парадний зал
Чесно кажучи, в таких великих приміщеннях палацового типу вперше, тому враження таки склало, на зразок ух тиии, в усіх попередніх, де побував, такого чомусь не було, а тут все якесь таке масштабне…
Одне із них
не розбираюся в стилях меблів, чи вони навіть по роках і інтер’єру правильно підібрані, але ж як…
Типу камін
Тумбочка
Розпис стін
Трохи нагадує, як інколи показують по телевізору палаци сучасних олігархів :) , або ж нічого не змінилося до сьогодні, або ж відновлення йшло уже по сучасних зразках.
На другому поверсі знаходиться виставка вишивка, вхід в приміщення прикрашає різьба по дереву в стилі соцреалізму? Чи якому?
Самі ж експонати
В одному із залів влаштували картинну галерею
люстри кругом висять атмосферні
Виставка дерев’яних скульптур Івана Григоровича Мердака
тут і їх видно, і розпис стін також, це ж так розписані практично всві стіни, стелі палацу, скільки це праці пішло на реставрацію…
Трохи стель
Буфет з купою різьби по дереву
де вони таких набрали? Він жеж там не один такий…
На цьому ж поверсі знаходиться виставка ікон та церковного інвентаря, але їх я не фотографував.
В одному з приміщень є і органний зал, але він, мабуть, відкривається тільки на час проведення концертів, ну і правильно, в принципі.
Справа від входу, в казематі, влаштували виставку дерев’яних скульптур Володимира Лупійчука, вони однозначно варті уваги, оскільки зроблені надзвичайно ретельно, з увагою до найдрібніших деталей, майстерна робота, що тут говорити і коментувати…
Далі по проходу врятовані фрагменти церковних статуй з Західноукраїнських храмів, частина з них, ймовірно зроблена Пінзелем чи його учнями.
Поруч, влаштована виставка кераміки роботи Тараса Левківа, але там суцільний авангардизм, я його не сприймаю, тому і не фотографував, розумію, що потрібно було, щоб показати, але вже пізно.
В крайніх казематах знаходиться експозиція озброєння та обладунків. Присутні різні колючі, ріжучі, тупі, тверді предмети, та засоби захисту від них
Є в фортеці можливість вибратися і пройтися по частині муру зверху, звичайно, я не міг упустити такої можливості :) Погляд на рів, надбрамну вежу з муру
На палац звідти ж
Молодята на фортечних мурах
По них добрався до тильної частини, виглядає вона звичайно не найкращим чином, роботи по відновленню там мабуть ще будуть вестися
На цьому з фортецею було закінчено , трохи оглянуто місто пішки
Б. Хмельницький на фоні міської ради
Якась гарна будівля
Проїхано на авто центральну частину, до костьолу не ходжено і напрямок взято на Тернопіль.
P.S. Кому цікаво розклад роботи музею, ось
Далі буде...