Карпати. Поїздка на Синевир. Дорога або великий пост-анонс про декілька майбутніх постів.
Вже давно хотілося побачите те саме гірське озеро Синевир, але ніяк не виходило. І от, накінець, вдалося це зробити. Шлях лежав на Львів, а потім далі в гори.
Ранішній Львів зустрів ще практично пустими вулицями,
на цьому, в принципі і закінчився.
Пысля нього на Карпати, перевал, неблизьку для мене Закарпатську область, озеро Синевир та інші цікавинки по дорозі.
За кілька годин дороги, навколишні пейзажі заполонили гори
Ну добре, хай навіть ще не гори, пагорби тільки, але вже й не рівнина
На частині з них отака сумна картина
За селом Келечин в напрямку Межигір'я зустрілося цікаве джерело, я його назвав ржавим :)
Вода там насправді витікає чиста і прозора,
а такий колір осаду викликаний сильною насиченістю залізом. Взагалі, як знайшов в інтернеті - тут витікає “вуглекисла залізиста мало мінералізована гідрокарбонатна кальцієва, магнієво-кальцієва вода”, якщо я правильно переклав (це і більше є тут - http://www.etnotur.com.ua/catalogview_180.html)
Поруч з джерелом споруджена доволі непогана зона відпочинку з лавочками та столами, для перекусу - саме то. І запити є чим, я, правда, цю воду спробувати так і не рішився :)
Трохи краєвидних фотографій вже не пагорбів, а таких собі солідних гір.
Рослинність - ялинка велика-ялинка маленька :)
Отак, маючи такі краєвиди добралися до Колочави.
Колочава - це взагалі цікаве та й навіть унікальне село. Населення має стільки, що не всяке смт наше має, але це дрібниця в порівнянні з тією кількістю музеїв, які в останній час почали працювати, їх тут мабуть вже більше десятка - музеї “Чеська школа”, “Стара школа”, “Лінія Арпада”, воїнам-афганцям, “Колочавська вузькоколійка”, скансен “Старе село” та ще купа якихось поменших.
З цього всього подивилися тільки скансен і вузькоколійку, в принципі то 2 в 1 музеї.
Про музеї напишу ще згодом окремо.
Крім купи музеїв останнім часом з'явилася ще й купа пам'ятників. Одним із перших сучасних , а крім того одним із перших в Україні став пам'ятник “Заробітчанам”
встановлений 8 травня 2011 р. автор - П.Штаєр . Він же став єдиним, який ми побачили.
Єдине, що засмутило в цьому диво-селі- це ставлення людей до природи. Якщо в районі музею русло річки від сміття розчищене, що б не травмувати нестійку психіку туристів
то варто таким ненормальним туристам як ми відійти трохи осторонь протоптаних троп - відкривається неприглядна картина
Наскільки я розумію, то в Карпатах - то вже стара-гарна-добра традиція скидати все сміття в русло річки - якась висока вода да і прибере... Це сумно.
Далі була основна ціль поїздки - Синевир
про озеро напишу згодом окремо.
І в якості бонусу, трохи неочікувано, Реабілітаційний центр для бурого ведмедя.
і про нього теж буде окремо.
Ну, а потім Карпати провели нас веселкою
І був довгий шлях додому
Про все сказане вище далі буде...
Ранішній Львів зустрів ще практично пустими вулицями,
на цьому, в принципі і закінчився.
Пысля нього на Карпати, перевал, неблизьку для мене Закарпатську область, озеро Синевир та інші цікавинки по дорозі.
За кілька годин дороги, навколишні пейзажі заполонили гори
Ну добре, хай навіть ще не гори, пагорби тільки, але вже й не рівнина
На частині з них отака сумна картина
За селом Келечин в напрямку Межигір'я зустрілося цікаве джерело, я його назвав ржавим :)
Вода там насправді витікає чиста і прозора,
а такий колір осаду викликаний сильною насиченістю залізом. Взагалі, як знайшов в інтернеті - тут витікає “вуглекисла залізиста мало мінералізована гідрокарбонатна кальцієва, магнієво-кальцієва вода”, якщо я правильно переклав (це і більше є тут - http://www.etnotur.com.ua/catalogview_180.html)
Поруч з джерелом споруджена доволі непогана зона відпочинку з лавочками та столами, для перекусу - саме то. І запити є чим, я, правда, цю воду спробувати так і не рішився :)
Трохи краєвидних фотографій вже не пагорбів, а таких собі солідних гір.
Рослинність - ялинка велика-ялинка маленька :)
Отак, маючи такі краєвиди добралися до Колочави.
Колочава - це взагалі цікаве та й навіть унікальне село. Населення має стільки, що не всяке смт наше має, але це дрібниця в порівнянні з тією кількістю музеїв, які в останній час почали працювати, їх тут мабуть вже більше десятка - музеї “Чеська школа”, “Стара школа”, “Лінія Арпада”, воїнам-афганцям, “Колочавська вузькоколійка”, скансен “Старе село” та ще купа якихось поменших.
З цього всього подивилися тільки скансен і вузькоколійку, в принципі то 2 в 1 музеї.
Про музеї напишу ще згодом окремо.
Крім купи музеїв останнім часом з'явилася ще й купа пам'ятників. Одним із перших сучасних , а крім того одним із перших в Україні став пам'ятник “Заробітчанам”
встановлений 8 травня 2011 р. автор - П.Штаєр . Він же став єдиним, який ми побачили.
Єдине, що засмутило в цьому диво-селі- це ставлення людей до природи. Якщо в районі музею русло річки від сміття розчищене, що б не травмувати нестійку психіку туристів
то варто таким ненормальним туристам як ми відійти трохи осторонь протоптаних троп - відкривається неприглядна картина
Наскільки я розумію, то в Карпатах - то вже стара-гарна-добра традиція скидати все сміття в русло річки - якась висока вода да і прибере... Це сумно.
Далі була основна ціль поїздки - Синевир
про озеро напишу згодом окремо.
І в якості бонусу, трохи неочікувано, Реабілітаційний центр для бурого ведмедя.
і про нього теж буде окремо.
Ну, а потім Карпати провели нас веселкою
І був довгий шлях додому
Про все сказане вище далі буде...