Ода джигурды Украине. В качестве ликбеза

[tertiaroma]

Від Карпат до Сахаліна рідна Україна
Від дурдома до майдана носить твого сина.
(Нарід)



Не помре дух України,
Бо безсмертя знає, бо душа її єдина білий світ плекає!
Слава й воля України від негод лікує,
наче сонячна дитина в собі Бога чує.
Від Карпат до Сахаліна рідна Україна
Не поставить на коліна ні дочки, ні сина.
Розквітай же, щира ненько, у нашому коханні,
Хай прозріють вороженьки у Хрестовім храмі!
Хай відкриють очі серцю та любов зазнають,
Хай горілки вип'ють з перцем і з нами заспівають!
Бо всесвітній Божій волі вільна Україна,
Незалежна від недолі як творця перлина"



Каюсь, что не знал о существовании сей оды пиита. Правильнее сказать, кобзаря. Может потому, что нечасто увидишь участие гоминид в политике. Ода крайне незатейлива и содержит полный набор однообразной свидомой мемолексики: не помре, слава, воля, вороженьки, и, конечно же, Украйина от ...  до.... Немного разнообразит опус новация по отношению к вороженькам. Классически последние должны сгинуть, а в оде им предлагается выпить и закусить. Но данное отступление от стандарта можно отнести на счет особенностей самой джигурды. Очевидно, что легкий авторский навес на жесткий каркас свидомых песнопений все-же должен присутствовать.