21 жовтня 1927. "L'Echo De Paris" про 4-й день процесу Шварцбарда. (+фото)
21 жовтня 1927 року. Адвокат Шварцбарда Анрі Торрез і свідок обвинувачення Олександр Шульгін.
(всі фото клікабельні)
В ході процесу думки французської преси чітко розділились за політичними вподобаннями. Ліва преса була відверто на боці Шварцбарда, а право-консервативна преса симпатизувала Петлюрі, як борцю з більшовизмом. Ось, як перебіг четвертого дня процесу описує Анрі Еспіо, кореспондент консервативної "Еко де Парі":
Процес Шварцбарда:
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕТЛЮРИ ЗА ПОГРОМИ В УКРАЇНІ ОДНОЗНАЧНО СПРОСТОВАНА
І захист ховається за балачками та ухиленями від теми.
Коротка сутичка між адвокатами Торрезом (Torrès) і Кампінчі (Campinchi) відбулась одразу, як тільки Голова суду оголосив засідання відкритим.
Метр Кампінчі прямо запитав Шварцбарда: "Де і коли ви прочитали в "Тризубі" погромницькі статті, автором яких, згідно ваших слів при арешті, був Петлюра.?"
Хоча питання задавалось Шварцбарду, за нього відповів метр Торрез: "Навіть, якщо Петлюра і не підписував ті статті, він був їх натхненником".
Кампінчі заперечив: "В черговий раз я констатую, що ви не можете довести особисту відповідальність Петлюри. Він не писав ті статті в "Тризубі" і не віддавав наказів чинити різанину в Україні, проте саме його вбив ваш клієнт."
Торрез, явно роздратований, зміг лише відповісти:
- Ви займаєтесь діалектикою.
- Іншими словами, - промовив Кампінчі, - я протиставляю свої аргументи вашому красномовству і панове журі оцінять наші методи.
Мертво-блідий Шварцбард надзвичайно уважно слудкував за ходом цього поєдинку. Коли прерд ним фехтувальники нарешті опустили шпаги, він невпевнено піднявся, щоб промовити своїм тонким голоском:
- Тризуб - це символ диявола та пекла. І він був символом Петлюри.
І знову сів.
Яскраве свідчення пана Шульгіна.Запрошено першого в цей день свідка, і безумовно одного з найважливіших в процесі, пана Олександра Шульгіна. Він був міністром іноземних справ у Петлюри. А тепер він професор українського Університету в Празі. Важлива історична праця яку він написав, "Україна і червоний кошмар", вже стала авторитетною у всіх читачів доброї волі.
Це витончена молода людина, обличчя якої відбиває розум і волю. Він говорить надзвичайно правильною французською з акцентом, який пом'якшує звуки і музично їх подовжує:
" Я прийшов сюди не для того, щоб захищати пам'ять мого керівника і друга Петлюри, - вона належить історії. Я знаходжусь тут щоби звинуватити Шварцбарда в тому, що він діяв безсовісно. Він вбивав не для того щоб,
як він заявляє, помститись за євреїв, а тому що він є агентом ЧеКа. Я вже заприсягнувся і присягаю знову що, я глибоко переконаний в цьому. Погроми, в яких він шукає для себе вибачення, я оплакую і засуджую всім серцем, всіми своїми силами. Але, панове журі, це жахливе слово не повинно застосовуватись лише до одних євреїв, бо нажаль йдеться про погром всього народу, всієї України, вчиненого черовними арміями.
12 вересня 1920 року болгарський диктатор, пан Раковський , наказав знищувати цілі села в Україні, якщо там буде знайдено хоча б один повстанець проти Рад. Трохи пізніше мій брат і дядько були по-звірячому вбиті.
Петлюра, я знову повторюю, - не був антисемітом. Він вважав євреїв важливою частиною нації і те що погроми тривали аж до 1919 року пояснюється лише тим, що його влада була недостатньо міцною. "
І свідок продовжив свою довгу доповідь про важкі сторінки історії.
Національна проблема в Україні, боротьба цієї нещасної країни проти загарбників, потім демонстрація і розгляд адміністративної і військової ролі Петлюри.
З виступу стало очевидним, і лише з власних причин метр Торрез не хоче цього визнати, що петлюрівська політика ніколи не була антисемітською і що українські національні меншини були об'єктом прихильної уваги гетьмана [так в тексті, - прим перекл.] і стосунки з ними були врегульовані окремим законом. Законом, як підкреслив заступник прокурора Рейно (Reynaud), який робить честь уряду Петлюри.
Даремні відволікаючі маневри.Було б дивно, якби громи метра Торреза не загриміли, намагаючись внести сум'яття в цю ясність. Вони стали ще більш оглушливими, ніж звичайно. Настільи оглушливими, що пан Шульгін, даремно спробувавши підвищити свій голос до діапазону опонента, завершив виступ, піднявши руки у відчайдушному жесті, і кинувши крізь ураган :
"- Я абсолютно не здатен боротись з криками, в моєму розпорядженні є лише аргументи. "
А що ж власне хотів встановити метр Торрез? Те, що свідок і Петлюра не були друзями Франції. Зверніть увагу, що він тепер говорить про погроми лише віддаленими натяками. Зрештою він опиняється у незручному становищі, заперечуючи франкофільство Петлюри і пана Шульгіна. Воно було засвідчено у виразах одночасно найбільш ясних і найбільш благородних, двома листами французських генералів Табуї (Tabouis) і Фрейденберга (Freydenberg), які командували нашим окупаційним корпусом в Україні. Проти таких свідоцтв всі придирки дипломатичного характеру від метра Тореза виявились безсилими, і лишається тільки дивуватись раптовому приступу націоналізму у ритуального захисника комуністів.
Зі свідчення генерала Удовиченка, яке надавалось через перекладача, треба запам'ятати, що козаки які розграбили одне з селищ, були розстріляні за наказом Петлюри.
А метр Торрез, намагаючись виставити генерала Удовиченка організатором погромів, необережно вимовив:
"- Ви для мене є не лише свідком, але ще одним обвинуваченим".
чим викликав справедливу репліку метра Вільма (Wilm):
"- Тут є лише один обвинувачений - це Шварцбард!"
Адвокат з боку обвинувачення змушений був додати, що даний факт почав занадто часто забуватись.
Судове засідання чи мітинг?Дійсно, потік ораторського нетримання вже почав затоплювати як сам злочин, так і злочинця. Коли захист хоче розводитись про соціальні або політичні питання він це робить з превеликим задоволенням. Оскільки представникам звинувачення доводиться розганяти грозові хмари, то регулярно втрачається ґрунт процесу, марнуються години за годинами...
Поступово атмосфера мітингу, що згустилась над залом, стала заряджатись електрикою.
Як тільки в такій обстановці пан Шумицький, колишній український міністр, схожий на підлітка, розпочав свою заяву, (яка між іншим, підтверджувала свідчення його колег стосовно позиції Петлюри), як розпочалась жвава дискусія між метрами Торрезом і Кампінчі.
Мова зайшла про документи, і кожен з адвокатів звинувачував свого опонента , що той не знайомий з ними повністю, або трактує їх тенденційно. Обидва кинулись в судовий зал.
Злетіли чорні мантії, серед глухого шуму публіки зашелестіли рукави в напрямку присяжних з протянутими сторінками.
Оскільки інцедент загрожував перейти в особисту сварку, головуючий мудро виришив завершити засідання.
Анрі Еспіо (Henry ESPIAU)джерела:
"L'Echo De Paris", - n°16668, 22 octobre 1927, - p.1
стор.1
стор. 3
КІЛЬКА ФОТО
Місце вбивства Петлюри 25 травня 1926 р. Вулиця Расін, біля книгарні "Жібер".
Дружина Шварцбарда (?), Шварцбард, адвокат Анрі Торрез
Зал, де відбувалось судове засідання.
Шварцбард на лаві підсудних.