Вже два десятиліття як немає "залізного занавесу", але інтелектуальне значення діяспори для України продовжує недооцінюватись, якщо взагалі береться до уваги.
Останнім часом, більш-менш знаними і цитованими стали такі корифеї гуманітарних досліджень в Північній Америці, як Іван Лисяк-Рудницький чи орієнталіст Омелян Пріцак. Не в останню чергу їх тепер знають, бо на них звернули увагу сучасні російські дослідники.
Також пам'ятаю своє потрясіння, коли кілька років тому, на одному з семінарів для французських славістів, німецька професор Ютта Шерер мимоходом задала про "засновника всієї німецькомовної славістики" Дмитра Чижевського, який на протязі багатьох десятиліть викладав у Гейдельбергському університеті... і який відомив в Україні переважно завдяки репринтному перевиданню його "Історії Української літератури".
Нещодавно, нарешті, у видавництві "Дух і Літера" побачила світ збірка інтерв'ю (знову ж таки, зібраних поляками ще 2001 р.) з видатним українським істориком і політологом Богданом Осадчуком. Чого лише варта його багаторічна співпраця з "Культурою" Єжі Гедройця?
Б. КЕРСЬКИЙ, А. СТ. КОВАЛЬЧИК У СПІВПРАЦІ З К. ЗАСТАВНИМ.
РОЗМОВИ З БОГДАНОМ ОСАДЧУКОМ. - К: ДУХ І ЛІТЕРА, 2009
Інтерв'ю з живою легендою (грудень 2008), людиною яка особисто спілкувалась з різноманітними діячами від Кубійовича і Бандери до Хрущова чи Збігнева Бжезинського. Яка ще сформувалась під впливом старої "петлюрівської" еміграції, тісно приятелювала з митрополитом Мстиславом (Скрипником)... Його послідовна критика бандерівського руху також не додавала йому популярності в певних колах...
Мешкає в Берліні.
1 серпня пану Богдану виповниться 90 років.