Ucrania seu Cosacorum, Regio Walachia item Moldavia et Tataria minor.
Christoph Weigel, Nurnberg, 1715.
1) Карти зхідноєвропейського походження на рубежі XVII - XVIII ст. завжди виділяють Чернігівське і Сіверське князівства як окремі адміністративні одиниці. Ми їх знаходимо вже на
карті Боплана (1650) і ця традиція триває всю першу половину XVIII ст. Порівняйте наведену вище карту Кристофа Вейгеля (1715) з
картою України Йогана-Баптиста Гоманна (1716) або з
картою Польщі і Литви Петера Шенка (1711).
Постає питання: Наскільки реальними були ці князівства як політико-адміністративні одиниці на території Гетьманщини?
2) Крім географічних карт, Черніівське і Сіверське князівства згадуються у європейських довідниках того часу. У виданні Йогана-Якоба Гофманна
Lexicon Universale (1698) знаходимо наступні невиразні згадки (в перекладі з латини):
NOVOGARDIA Severiae,
розмовною мовою Новгород Сіверський (Novogrodek Seviersky), укріплене місто, яке належало Литві, а потім Польщі, а тепер вже декілька років знаходиться під владою Великого князя Московського. Розташоване на річці Десна (Deznam), на 27 польських миль на схід від Чернігова (Czernihovia), 40 на північний схід від Києва (Chiovia), і 45 на південь від Смоленська (Smolensco). Розташована навколо нього провінція називається Князівством Новгород-Сіверським (Ducatus Novogardiae Severiae) або Сіверським князівством (Severiensis Ducatus). Джерело:
початок,
закінчення CZERNIHOVIA,
Укріплене литовське місто в Князівстві Сіверськім (Ducatu Severiensi), тепер під владою Москви, яка відібрала його у Владислава IV в 1633 р. Розташоване на річці Десна (Desznam) ледве за 2 милі від кордону Волині (Volhiniae), 5 від Борисфену (Boristhene). Знаходиться неподалік Князівства Чернігівського (Ducatus Czernihoviensis).
Джерело 3) Особливо вжливим є те, що князівства фігурували в офіційних титулах Російських і Польських монархів.
Наприклад, польський король Август ІІ (1697-1706, 1709-1733) використовував титул:
August Wtory z Bożey Łaski Krol Polski, Wieki Xiaże Litewski, Ruski, Pruski, Mazowiecki, Żmudzki, Kijowski, Wołhinski, Podolski, Inflandski, Smoleński, Siewierski y Czernihowski, a Dżiedżiczny Xiaże Saski y Elektor etc, etc, etc.
Російські царі Іоанн V Олексійович (1682-1696) та Петро І Олексійович (1682-1725) разом використовували такий титул: Пресветлые, Державнейшие Великие государи, Божей Милостью Цари и Великия Князья Иоанн Алексеевич и Петр Алексеевич всея Великия, и Малыя и Белыя России Самодержцы Московские, Киевские, Владимирские, Новгородские, Цари Казанские, Цари Астраханские, Цари Сибирские, Государи Псковские и Великие Князья Смоленские, Иверские, Югорские, Вятские, Болгарские и иные, Государи и Великие Князья Новагорода Низовския земли, Черниговские, Рязанские, Ростовские, Ярославские, Белоозёрские, Удорские, Обдорские, Кондийские и всея Северныя страны Повелители, и Государи Иверской земли, Карталинских и Грузинских Царей, и Кабардинской земли, Черкасских и Горских Князей и иных многих государств и земель, Восточных и Западных и Северных, оттичи, дедичи, наследники, государи и облаадатели.
4) Також на той час існували практики з використання князівських титулів.
В Річі Посполитій в першій пол. XVII ст. в діловодстві використовувались Чернігівське і Сіверське князівства паралельно з Чернігівським воєводством, але з середини століття термін "воєводство" повністю витіснив "князівства". Див.:
Wpisy dotyczące czterech województw... Однак, в Росії на поч. XVIII ст. українські князівства згадуютья у зв'язку з активною роздачею титулів Петром Першим:
а) в 1702 р. О.Меншиков отримав диплом графа Римскої імперії, потім був возведений в сан князя Римскої імперії, а в 1707 р. Петро I возвів його в гідність «Світлішого князя» Іжорського;
б) в 1706 р. А.Матвєєву, який їхав послом до Англії, було доручено схилити на російський бік всемогутнього на той час герцога Мальборо, хоча Петро й сумнівався в успіху, «понеже через меру богат, однакож обещать тысяч около 200 или больше». Мальборо запросив князівство в Росії. Петро був дуже зацікавлений в союзі з Англією і тому погодився уступити герцогу на вибір (sic!) Київське, Володимирське або Сибірське князівство із щорічним доходом у 50 тис.єфимків, пожалувати орден Андрія Первозванного та подарувати найбільший у світі камінь рубін. Але з цієї справи нічого не вийшло.
в) титул князя Священної Римської імперії разом з Меншиковим мав одержати і гетьман Мазепа, але виготовлений і підписаний 1 вересня 1707 р. цісарський диплом не був висланий, в зв’язку з відомими подіями (детальніше у
Т.Мацьківа). Мазепа казав з цього приводу своїй старшині: «знаю я самъ барзо добре, что они и о васъ думаютъ и о мнЂ: хотятъ меня уконтентовать княженіемъ римскаго государства, а гетманство взять... ...Другое слышали вы, якъ тотъ же Александеръ Даниловвчь [Меншиков] публичне о княженіе себЂ черниговское просилъ, черезъ которое стелетъ и готуетъ путь до гетманства»
джерело Тобто гетьман оцінював політичні інтриги навколо чернігівського князівства як серйозні і небезпечні...
Попередні підсумки:
В адміністративних центрах Чернігівського та Новгород-Сіверського князівств не існувало (?) ніяких «князівських» установ. Була лише козацька адміністрація, місцеве самоуправління типу Магдебургського права та царські воєводи на чолі російських гарнізонів. Але князівства продовжували існувати на межі XVII-XVIII ст. щонайменше як одиниці міжнародного права.
Військо Запорізьке по факту володіло територіями князівств але, завдяки своєму «демократичному» походженню, не мало феодальних титулів. Зміна титулу Війська Запорізького з «Його Царської пресвітлої величності», наприклад, на «Його Королівської милості» (як це було під час повстання Мазепи), автоматично призводило до зміни "юридичного власника" князівств з царя на короля. Гетьманам не вдалось закріпити за собою титулів князя і Гетьманщина залишалась чужородним республіканським тілом в монархічній структурі.
P.S. цього року Український музей в Нью-Йорку видав ілюстрований каталог :
The Mapping of Ukraine: European Cartography and Maps of Early Modern Ukraine, 1550-1799 with an introduction by Dr. Kordan