Дещо про конференцію по Петлюрі
Сходив минулої суботи на конференцію в бібліотеці ім. Симона Петлюри, присвяченій 85-річниці його загибелі.
Щоб там хто не казав, але для місцевої діаспори ця конференція є непересічною подією, яка відбувається далеко не кожного року:
Від самого початку мої враження від заходу були досить змішані...
Як-то кажуть,організація шкутильгала на обидві ноги: невеличкий зал на 4-му поверсі над бібліотекою був заповнений. Прийшло з півсотні зацікавлених осіб, але здавалось, що це був своєрідний міжсобойчик для місцевих діаспорян, бо "справжніх" французів було всього кілька осіб, причому вони дізнавались про конференцію від знайомих українців. Присутній контингент майже в повному складі завжди відвідує різного роду урочистості, церковні свята, політичні маніфістації з участю української громади тощо. Мені здалось, що організатори чомусь не дуже бажали, щоб на конференцію потрапили якісь незнайомі особи.
1. Зі вступним словом звернулась до присутніх директорка бібліотеки пані Ярослава Йосипишин.
Офіціоз та коротка біографія Петлюри.
2. Наступною була доповідь Вахтанга Кіпіані про сучасне ставлення українців до образу Петлюри.
Кіпіані був єдиний хто виступав українською, через перекладача. Загалом, нічого принципово нового я для себе не дізнався: українське суспільство різко поділене в оцінці Петлюри. Проте, досить цікавими був аналіз результатів соціологічних досліджень і різного роду інтерактивних голосувань, що наочно демонстрували цей розкол.
3. Далі виступала журналістка Алла Лазарева з доповіддю про геополітику Петлюри. Але для мене найбільш цікавим видалась прикінцева частина, де авторка повідомила нові біографічні дані про Володіна, який вважається спільником Шварцбарда в організації замаху на Петлюру. Судячи з усього, подальші пошуки в цьому напрямку можуть виявитись досить плідними.
4. Але найбільш несподіваним і цікавим для мене виявився виступ французського адвоката українського походження Стефана Дуніковського.
Він в дещо театральній манері зробив реконструкцію процесу над Шварцбардом.
Що мені сосбливо сподобалось - це солідна стопка ксерокопій аутентичних документів з того процесу. Виявляється, ситуація з джерельною базою того процесу є складніше ніж я собі уявляв: безпосередні документи процесу, які знаходились в Паризьком архіві юстиції, були спалені, оскільки термін їх обов'язкового зберігання пройшов. Однак, зберіглась детальна стенограма, яка велась помічниками адвокатів родини Петлюри. Сьогодні ця стенограма знаходиться у якогось приватного колекціонера, ім'я якого Дуніковський не захотів називати, але якщо вірити його ксерокопіям, документи дійсно існують і вони дуже цікаві. Крім того відомо, що адвокати Шварцбарда також вели детальну стенограму процесу, але під час окупації німці конфіскували архів Анрі Тореза і досьогодні невідомо де він знаходиться. Отже, пан Дуніковський, на осонові доступних йому історичних документів (з якими він працює вже два роки), обіцяє випустити книгу про процес Шварцбарда.
Що ж, будемо чекати...
5. Фільм "Непрощені - Симон Петлюра", який представляв Любомир Госейко я вже бачив раніше в інтернеті , тому переглядав його без особливого ентузіазму. Оскільки фільм йшов лише українською мовою, то французи, разом з Вахтангом Кіпіані, почали швидко дрімати, і час від часу силились із ввічливості робити зацікавлений вираз обличчя. Але старенькі діяспоряни дивились фільм уважно, хоча організаторам довелось для цього довго шукати в бібліотечній коморі потужні динаміки, а потім довго їх підключати.
6. У перерві між двома частинами пан Госейко поділився цікавою інформацією:
Виявляється в 1926 році похорон Петлюри знімала відома французська кінокомпанія "Pathé", про що широко повідомляла тогочасна преса. Але в паризьких фільмофондах цю стрічку до сих пір не вдалось знайти. За свідченням одного кінематографіста з американської діаспори, ця стрічка ще до війни потрапила до Польщі і тому Госейко безуспішно шукав її у Варшавських кіноархівах. Доля цієї стрічки до сих пір залишається невідомою.
По закінченні фільму я сподівався на загальну дискусію, але виявилось, що ми вже перебрали всі допустимі ліміти часу, і як сказала пані директриса, "та й нема про що тут дискутувати"...
На цьому конференція була оголошена завершеною.
P.S.: Френди-франкофони можуть завантажити і послухати аудіозаписи виступів:
1. Jaroslava Josypyszyn [mp3; 13.8 Mb; 15 хв.]
2. Vakhtang Kipiani [mp3; 31.1 Mb; 34 хв.]
3. Alla Lazareva [mp3; 23.1 Mb; 25 хв.]
4. Stephane Dunikowski [mp3; 63.2 Mb; 1год. 09 хв.]
5. Lubomyr Hosejko 2 [mp3; 1.6 Mb; 1хв. 44 с.]
Щоб там хто не казав, але для місцевої діаспори ця конференція є непересічною подією, яка відбувається далеко не кожного року:
Від самого початку мої враження від заходу були досить змішані...
Як-то кажуть,організація шкутильгала на обидві ноги: невеличкий зал на 4-му поверсі над бібліотекою був заповнений. Прийшло з півсотні зацікавлених осіб, але здавалось, що це був своєрідний міжсобойчик для місцевих діаспорян, бо "справжніх" французів було всього кілька осіб, причому вони дізнавались про конференцію від знайомих українців. Присутній контингент майже в повному складі завжди відвідує різного роду урочистості, церковні свята, політичні маніфістації з участю української громади тощо. Мені здалось, що організатори чомусь не дуже бажали, щоб на конференцію потрапили якісь незнайомі особи.
1. Зі вступним словом звернулась до присутніх директорка бібліотеки пані Ярослава Йосипишин.
Офіціоз та коротка біографія Петлюри.
2. Наступною була доповідь Вахтанга Кіпіані про сучасне ставлення українців до образу Петлюри.
Кіпіані був єдиний хто виступав українською, через перекладача. Загалом, нічого принципово нового я для себе не дізнався: українське суспільство різко поділене в оцінці Петлюри. Проте, досить цікавими був аналіз результатів соціологічних досліджень і різного роду інтерактивних голосувань, що наочно демонстрували цей розкол.
3. Далі виступала журналістка Алла Лазарева з доповіддю про геополітику Петлюри. Але для мене найбільш цікавим видалась прикінцева частина, де авторка повідомила нові біографічні дані про Володіна, який вважається спільником Шварцбарда в організації замаху на Петлюру. Судячи з усього, подальші пошуки в цьому напрямку можуть виявитись досить плідними.
4. Але найбільш несподіваним і цікавим для мене виявився виступ французського адвоката українського походження Стефана Дуніковського.
Він в дещо театральній манері зробив реконструкцію процесу над Шварцбардом.
Що мені сосбливо сподобалось - це солідна стопка ксерокопій аутентичних документів з того процесу. Виявляється, ситуація з джерельною базою того процесу є складніше ніж я собі уявляв: безпосередні документи процесу, які знаходились в Паризьком архіві юстиції, були спалені, оскільки термін їх обов'язкового зберігання пройшов. Однак, зберіглась детальна стенограма, яка велась помічниками адвокатів родини Петлюри. Сьогодні ця стенограма знаходиться у якогось приватного колекціонера, ім'я якого Дуніковський не захотів називати, але якщо вірити його ксерокопіям, документи дійсно існують і вони дуже цікаві. Крім того відомо, що адвокати Шварцбарда також вели детальну стенограму процесу, але під час окупації німці конфіскували архів Анрі Тореза і досьогодні невідомо де він знаходиться. Отже, пан Дуніковський, на осонові доступних йому історичних документів (з якими він працює вже два роки), обіцяє випустити книгу про процес Шварцбарда.
Що ж, будемо чекати...
5. Фільм "Непрощені - Симон Петлюра", який представляв Любомир Госейко я вже бачив раніше в інтернеті , тому переглядав його без особливого ентузіазму. Оскільки фільм йшов лише українською мовою, то французи, разом з Вахтангом Кіпіані, почали швидко дрімати, і час від часу силились із ввічливості робити зацікавлений вираз обличчя. Але старенькі діяспоряни дивились фільм уважно, хоча організаторам довелось для цього довго шукати в бібліотечній коморі потужні динаміки, а потім довго їх підключати.
6. У перерві між двома частинами пан Госейко поділився цікавою інформацією:
Виявляється в 1926 році похорон Петлюри знімала відома французська кінокомпанія "Pathé", про що широко повідомляла тогочасна преса. Але в паризьких фільмофондах цю стрічку до сих пір не вдалось знайти. За свідченням одного кінематографіста з американської діаспори, ця стрічка ще до війни потрапила до Польщі і тому Госейко безуспішно шукав її у Варшавських кіноархівах. Доля цієї стрічки до сих пір залишається невідомою.
По закінченні фільму я сподівався на загальну дискусію, але виявилось, що ми вже перебрали всі допустимі ліміти часу, і як сказала пані директриса, "та й нема про що тут дискутувати"...
На цьому конференція була оголошена завершеною.
P.S.: Френди-франкофони можуть завантажити і послухати аудіозаписи виступів:
1. Jaroslava Josypyszyn [mp3; 13.8 Mb; 15 хв.]
2. Vakhtang Kipiani [mp3; 31.1 Mb; 34 хв.]
3. Alla Lazareva [mp3; 23.1 Mb; 25 хв.]
4. Stephane Dunikowski [mp3; 63.2 Mb; 1год. 09 хв.]
5. Lubomyr Hosejko 2 [mp3; 1.6 Mb; 1хв. 44 с.]