весна. сонце. свобода
страшне місце - центр зайнятості для безробітних. тамтешні працівники, їхні байдужі обличчя й дещо роздратовані рухи як жовте світло світлофора - куди женеш, пригальмуй ліпше. а далі пояснять, що безробітному у центрі треба відмічатися як екс-зеку у дільничого. а якщо ні, то держава оштрафує, призупинивши виплату допомоги. потім вручається "повістка" - направлення на потенційну роботу. вакансія так собі, умови роботи й оплата - невідомі: типу, розпитаєте на місці. схема галочок - тут відмітили, що працюють, а там - що шукають: держава ревно охороняє свій бюджет, щоб лінивий туніядець не зарився. наглих карають, пропустивши через певні кола бюрократичного пекла (напевне, щось подібне відбувається у сфері виділення грошей на культуру).
а взагалі, я так думаю, що таким чином держава вчить нас бути самодостатніми - help yourself, як кажуть американці. тому якщо не хочете загострення післязвільненої депресії, не ходіть у центр зайнятості.