Даріуш Ратайчак. Цей жахливий Ку-Клукс-Клан
Колись давно, переглядаючи якийсь американський фільм сумнівної якості та змісту, я почув цікавий діалог між представником европеоїдної раси та «афроамериканцем». Негр сказав до білого: «Гарольде, сучий ти сину, коли ти врешті перестанеш пити?!» «Тоді, коли ти, дурний хаме, станеш «Великим Змієм» Ку-Клукс-Клану» - відповів байдуже п’яниця. Так, сьогодні стало дуже модним пожартувати собі з цієї організації. Нічого дивного - сучасні «Клансмени», котрі прибирають автостради між штатами та втікають від роз’юшеного натовпу пейсатих ортодоксів в передмістях Чикаґо нічого окрім насмішок не викликають. Але так було не завжди. Колись потужний ККК викликав крайні та взаємопротилежні почуття: від справжнього обожнювання до справжнього страху та ненависті.
Народження ККК пов’язане з ініціативою шести бувших солдатів-конфедератів,котрі зустрілися пізньою весною 1866 року в Форт Пуласкі (штат Теннессі) і вирішили створити організацію-братство - своєрідний клуб - котра буде нести допомогу фронтовим товаришам хороброї, але переможеної Армії Півдня. Перших два слова в її назві вказували на грецьке слово «kyklos» (коло, громада); останнє слово - ініціатива двох засновників, в жилах котрих текла шотландська кров.
Через рік, на І з’їзді ККК, в його лавах відбулася докорінна реорганізація. Було створено ієрархізовану структуру з Великим Майстром (Grand Wizard) на чолі, котрий здійснював владу над «Невидимою Імперією Півдня». Став ним легендарний кавалерист, генерал Натан Бедфорд Форрест (Nathan Bedford Forrest) - людина, котра виграла всі битви... і програла війну. Також була розроблена програма, котра полягала на захисті Конституції, колишніх солдатів Конфедерації і, найголовніше, захисті прав білої більшості регіону.
Правду кажучи, було що і кого обороняти. Янкі - не маючи поміркованості та обережності Абрагама Лінкольна - запровадили на Півдні, в рамках так-званої Реконструкції, гнітючий військовий режим, котрий de facto був окупацією ворожої території. Кожного жителя Півдня, котрий був представником цивільної влади чи служив в конфедеральній армії (а більшість білих з південних штатів пройшла через її лави) було позбавлено виборчих прав. Право голосу, натомість отримали чорні - котрі в переважній більшості були неписьменні та не мали ні найменшого уявлення про державну владу, судову систему чи підприємництво. В регіоні панувала бридка явна корупція. Прибуваючі з Півночі адміністративні злодії (їх називали «саквояжниками») масово купували голоси чорних. Їх жадібні фізіономії, які часто зображують на карикатурах, просто змушують згадати історичне правило: минають роки, але рила залишаються. Подібно поводилися і місцеві колаборанти. Високими податками знищено цілі сім’ї. В селах та містах діяли чорні злочинці. Вони ґвалтували та грабували майже безкарно. В випадку затримання «чорні суди» звільняли їх від відповідальності.
Власне тоді ККК пішов у наступ. Він став чимось на зразок таємного союзу, котрий бореться з радикальними Республіканцями з Півночі, зі зрадниками з Півдня та з колишніми рабами. Він при цьому використовував, який також торкнувся і невинних людей. Залишається відкритим питання, чи діяльність ККК була продовженням громадянської війни, чи це була цілком нова якість. Думаю, що ці два елементи були взаємопроникними. Хоча жителі півдня відмовилися від ідеї окремішності, але твердо стали на ґрунті довоєнного стану свободи. Вони також вірили в унікальність, перевагу і панування цивілізації білої людини. В цьому переконанні їх стверджували їхні пастори та священнослужителі інших конфесій.
Маємо нагоду розвіяти один міф. Отже, вважається, що ККК в часи «Реконструкції» (тобто в роки, що послідували відразу після громадянської війни) набув яскраво антикатолицького чи парамасонського характеру. Це не є занадто точне судження. Хоча в Клані і домінували всілякі протестанти, але таким власне і був Південь: переважно англосаксонсько-протестантський; точніше «новопротестантський». Тим не менше, у південній частині Луїзіани, де свій слід залишили французи та іспанці, приєднувалися до нього також і католики. Лише на початку ХХ століття, в другій «Ері» існування Клану, перемогли тенденції, ворожі католицькій церкві. Це було пов’язано не так з доктриною, як з напливом нових хвиль імігрантів-католиків, які загрожували однорідності, окремішності та самосвідомості Півдня. Натомість в третій «Ері» Клану (чесно кажучи, «ерці», благаючої милосердя), котра розпочалася в 50-х роках ХХ ст. одночасно з поширенням постулатів скасування расової сегрегації, організація (скоріше вільні групи та групки) позбулася антикатолицьких гасел задля спільної боротьби християн з новими небезпеками. Однією з них, згідно Клану, є «жидівське панування» в США. Зайве говорити, що для американських жидів ККК є дуже зручним ворогом. […] В будь-якому випадку, в останні роки католики, котрі стоять на чолі кланових організацій, не викликають великого здивування. Зрештою, в нинішню епоху все є можливим - навіть мулат (і дуже добре!) - провідник локальної правої та антифедеральної громадської міліції.
Але повернемося до періоду «Реконструкції», тобто до 60-х і 70-х років ХІХ століття. Ряди ККК зростають лавиноподібно. Вважається, що в цей час до нього приєдналося 500 тисяч жителів Півдня (більше, ніж налічувала Армія Крайова під час останньої війни, а ми говоримо про «прісне» ХІХ століття!). Створювалися газети, товариства, спортивні клуби з «кланом» в назві […]. Організація взяла на озброєння одяг, корий асоціювався з християнськими аскетами. Конічний капюшон на голові мав спочатку символізувати... анонімну доброчинну діяльність. Однак незабаром забобонні негри почали вважати перебраних «Клансменів» духами солдатів Конфедерації. В результаті білі простирадла та халати стали чудовою психологічною зброєю.
ЇЇ дію поясню на прикладі події, котра колись широко обговорювалася. Отже, Клан вирахував негра, котрий підпалював стодоли поблизу головної штаб-квартири ККК в Пуласкі. До нього швидко навідуються з візитом в ясну, місячну ніч. Один з вершників мав схований під білим халатом шланг, один кінець якого входив в водонепроникну сумку. Він наказав перестрашеному негрові принести відро води, після чого «випиває її залпом», стверджуючи, що вперше втамував спрагу від часу битви під Шілох (Shiloh)! З цього часу негр втратив інтерес творити зло. Ніхто не настільки дурний, щоб зв’язуватися з привидами.
Ще на зламі 60-70-х років ХІХ ст. члени ККК були піддані жорстоким репресіям з боку уряду та державної адміністрації. Організацію заборонено, здійснюються масові арешти. Навіть володіння клановим одягом карається смертною карою. Форрест - справжній «лісовик» - впорався з цим викликом. Після прийняття конгресом ХV поправки, що забороняє позбавляти політичних прав осіб через колір шкіри, расову приналежність і попередній правовий статус, він формально розпускає організацію, роблячи ставку на локальні структури, які діють таємно. ККК помер, щоб жити!
Це був справді великий крок. Протягом 20 років цілий Південь позбувся радикальних республіканців і чорних. Це було санкціоновано рішенням Верховного Суду („Plessy versus Ferguson”) з 1896 р., що свідчить про введення расової сегрегації (якщо говорити спрощено: формально рівні, але окремо).
В цьому місці короткий, але потрібний відступ. Відносини між жителями Півдня та Республіканською Партією були напруженими аж до 50-х років ХХ ст. Довго пам’ятали «подвиги» республіканських радикалів доби понурої «Реконструкції». Саме тому на Півдні десятками років голосували за Демократів. Ситуація змінилася лише пів століття тому, коли Республіканці на кшталт Баррі Ґолдвотера (Barry Goldwatera) та ін. виступили, але безуспішно, проти форсованої «силами поступу» расової інтеграції.
В період після «Реконструкції» американці, а також федеральний уряд, почали змінювати свою думку про ККК. Проривом був фільм «Народження Нації», який оголосив організацію символом возз’єднання Півночі та Півдня в одну «білу націю». Важливе значення з точки зору пропаганди відіграв і фільм «Віднесені вітром». Саме так формувалася друга «Ера» Клану. До відновленого ККК вступили мільйони американців - також і тих з Півночі. Належали до них сенатори, конгресмени, губернатори штатів, священнослужителі, підприємці. Після спеціального показу «Народження Нації» в Білому Домі, президент Вільсон особисто похвалив ККК. Він визнав, що Клан врятував цивілізацію на Півдні, тобто зберіг її для всієї Америки. В цей час Британська Енциклопедія стверджувала, що ККК доби «Реконструкції» був лицарською організацією, створеною з метою самооборони перед «реконструкційними намірами Конгресу Сполучених Штатів». Згідно поважного видання причини для створення ККК були наступними: «...відсутність стабільної влади на Півдні протягом кількох років після закінчення громадянської війни... корупція та тиранічні уряди чужих, ренегатів та чорних... позбавлення білих виборчого права... роззброєння білих... ґвалтування білих жінок неграми...».
Чесно кажучи, в цих твердженнях є багато правди. Можна, і навіть треба протестувати проти багатьох дій ККК, але в житті немає наслідку без причини!
Новий Клан, однак, виявився колосом на глиняних ногах. Коли в 20-х роках ХХ ст. влада видала акти, котрі обмежували масову іміграцію - привабливість організації зменшилась. Свій вклад внесли і жидівські ЗМІ, котрі звинуватили ККК в сіянні ненависті, насильства і т.д.
Це було не зовсім вірно. Відновлений ККК позбувся в принципі революційної практики часу «Реконструкції», обмеживши себе функцієї щось на зразок суспільного клубу. Декотрі, однак, «Клансмени» реагували агресивно на важкі злочини, особливо на ті, жертвами яких були жінки та діти. Слід пам'ятати, що Клан мав своєрідний кодекс честі, який освячував жіночність та материнство. Зґвалтування жінки вважалося найважчим з найважчих злочинів. Злочинець, впійманий на місці злочину, не міг сподіватися на милосердя, лише на жорстокий самосуд. Справа вирішувалася в колі локальних громад. Інша справа, що часом гинули і невинні люди - жертви помилок, наклепів та расових забобонів.
Як згадувалося вище, третя «Ера» Клану розпочалася в пізніх 50-х роках ХХ ст. в зв’язку з вимогами скасування расової сегрегації. Але це вже інша історія. […]
Даріуш Ратайчак
Джерело: http://www.starwon.com.au/~korey/Ratajczak/ten_okropny_ku.htm