Збручанський культовий центр: Богит, Ґовда, Звенигород. Частина 2: Ґовда
Originally posted by borys_javir at Збручанський культовий центр: Богит, Ґовда, Звенигород. Частина 2: Ґовда
На захід!
10 жовтня 2012 року нового європейського літочислення я і мій товариш Василь вирушили у мандри. Особисто я здійснював свою мрію - відвідати основні розвідані археологами сакральні городища слов’ян, які проживали в Медоборах.
Частина 1. Частина 2. Частина 3.
Ґовда - городище, яке розташоване на схилі над річкою Збруч. Його невеликий овальний майдан має схил до півдня, перепад висот коло 20 м і був, ймовірно, непридатним для тривалого проживання.
Кільцевий вал городища кілька разів досипали і вимощували каменем. На валі запалювали вогнища із ритуальною метою.
В XI столітті в городищі було викопано криницю, яка мала культове значення. В XII столітті її засипали, залишивши на її місці жертовну
яму. Неподалік була хлібна культова піч.
Із західного та північного боків від городища виявленні поселення-супутники.
План-схема городища Ґовда із книги “Язичницькі святилища древніх слов'ян”.
Після недовгого шляху лісом по схилу хребта ми спустилися в долину. Нею пролягає дорога. Глянувши вгору, я зрозумів, що ми прийшли до наступного городища. Невеликою стежиною я з другом піднялися на південно-західну ділянку валу.
Звідси ми оглянули городище. Усе загалом відповідає опису І. Русанової та Б. Тимощука - похила ділянка, яка над схилом суттєво виділяється завдяки валу. Місцина не справила враження, що тут неможливо було б жити (так писали археологи) - гуцули ставлять свої дерев’яні хати ще й не на таких схилах. Правда ділянка доволі вирівняна і якихось слідів споруд видно не було.
Валом ми пішли на найвище місце - північно-західний мис городища. На самому верху є яма (позначена на схемі).
Можливо, вона була жертовною - точних згадок нема.
Коли стати на краю валу і глянути вниз, то відчувається велич побудови - висота валів орієнтовно 4-6 м (зменшується до південного сходу - до річки Збруч).
Ми продовжили шлях “за Сонцем” і пішли далі.
Північно-східний вал городища Ґовда.
Валом ми дійшли до ритуальної криниці, яка у пізній час існування городища стала жертовною ямою. Коло неї була також хлібна піч.
Зараз жертовна яма заростає різноманітними травами. Але... На її дні я помітив череп тварини. Який його вік - загадка. Але вражень додавало.
На дні ями “металошукач” показував коло 28 одиниць. Це на 10-14 одиниць менше, ніж зазвичай. Цікаво, що вже метром вище показники були “нормальними”. От, що є у тій ямі таке, що так сильно впливає на пристрій?..
Загальний вид на площу городища Ґовда із жертовної ями.
А ми пішли далі. Стежка крутим схилом вела вперед. Я собі уявляв, як люди із сусіднього селища можливо й цією стежиною носили якійсь дари богам та богиням предків, або ж несли муку, яйці й молоко чи інші складники для випікання культових хлібців.
На Ґовді були приємні відчуття. Мені хотілося там залишитися на тривалий час.
Через хвилин 5-7 ходьби ми спустилися на дорогу і вже нею попрямували у Звенигород...
_ _ _
2012, жовтень
Борис Явір Іскра
На захід!
10 жовтня 2012 року нового європейського літочислення я і мій товариш Василь вирушили у мандри. Особисто я здійснював свою мрію - відвідати основні розвідані археологами сакральні городища слов’ян, які проживали в Медоборах.
Частина 1. Частина 2. Частина 3.
Ґовда - городище, яке розташоване на схилі над річкою Збруч. Його невеликий овальний майдан має схил до півдня, перепад висот коло 20 м і був, ймовірно, непридатним для тривалого проживання.
Кільцевий вал городища кілька разів досипали і вимощували каменем. На валі запалювали вогнища із ритуальною метою.
В XI столітті в городищі було викопано криницю, яка мала культове значення. В XII столітті її засипали, залишивши на її місці жертовну
яму. Неподалік була хлібна культова піч.
Із західного та північного боків від городища виявленні поселення-супутники.
План-схема городища Ґовда із книги “Язичницькі святилища древніх слов'ян”.
Після недовгого шляху лісом по схилу хребта ми спустилися в долину. Нею пролягає дорога. Глянувши вгору, я зрозумів, що ми прийшли до наступного городища. Невеликою стежиною я з другом піднялися на південно-західну ділянку валу.
Звідси ми оглянули городище. Усе загалом відповідає опису І. Русанової та Б. Тимощука - похила ділянка, яка над схилом суттєво виділяється завдяки валу. Місцина не справила враження, що тут неможливо було б жити (так писали археологи) - гуцули ставлять свої дерев’яні хати ще й не на таких схилах. Правда ділянка доволі вирівняна і якихось слідів споруд видно не було.
Валом ми пішли на найвище місце - північно-західний мис городища. На самому верху є яма (позначена на схемі).
Можливо, вона була жертовною - точних згадок нема.
Коли стати на краю валу і глянути вниз, то відчувається велич побудови - висота валів орієнтовно 4-6 м (зменшується до південного сходу - до річки Збруч).
Ми продовжили шлях “за Сонцем” і пішли далі.
Північно-східний вал городища Ґовда.
Валом ми дійшли до ритуальної криниці, яка у пізній час існування городища стала жертовною ямою. Коло неї була також хлібна піч.
Зараз жертовна яма заростає різноманітними травами. Але... На її дні я помітив череп тварини. Який його вік - загадка. Але вражень додавало.
На дні ями “металошукач” показував коло 28 одиниць. Це на 10-14 одиниць менше, ніж зазвичай. Цікаво, що вже метром вище показники були “нормальними”. От, що є у тій ямі таке, що так сильно впливає на пристрій?..
Загальний вид на площу городища Ґовда із жертовної ями.
А ми пішли далі. Стежка крутим схилом вела вперед. Я собі уявляв, як люди із сусіднього селища можливо й цією стежиною носили якійсь дари богам та богиням предків, або ж несли муку, яйці й молоко чи інші складники для випікання культових хлібців.
На Ґовді були приємні відчуття. Мені хотілося там залишитися на тривалий час.
Через хвилин 5-7 ходьби ми спустилися на дорогу і вже нею попрямували у Звенигород...
_ _ _
2012, жовтень
Борис Явір Іскра