Скорики
Скорики - не надто велике село у Підволочиському районі на Тернопільщині, яке розташовується за десять кілометрів на північ від райцентру. Перша згадка про поселення датується 1560 роком, проте більш легендарні події сталися майже за два століття після цього, а їх відгомін відбувся вже в наші часи на межі тисячоліть. Звісно ж, ці події стосуються найбільшої окраси села - церкви святого Іоанна Богослова. Храм справді виглядає дуже красиво, та ще й, на щастя, його оминула доля більшості дерев"яних церков Тернопільщини (та й не тільки) - його не закуто у бляху. Дана церква може служити яскравим прикладом того, що під гонтом дерев"яний храм виглядає набагато гармонійніше.
Щодо року побудови церкви точних відомостей нема. Різні джерела датують храм по-своєму, серед дат зустрічаються ХVII століття, 1695, 1700 і 1744 роки. Проте завдяки легенді, яка досі живе в Скориках хочеться вірити в перший варіант датування.
Так от, легенда говорить, що у 1649 році перед походом на Збараж у цій церкві молились, сповідались і приймали причастя козаки Богдана Хмельницького, при чому сам гетьман брав у цьому безпосередню участь. Окрім того кажуть, що Хмельницький залишив велику пожертву в храмі.
Завдяки цій легенді у 1999 році вдалось відреставрувати шикарний чотириярусний іконостас, який ніби-то ще у ХVII столітті волами привезли у Скорики козаки.
А сталось все так. В той час у робочій поїздці на Тернопільщині перебував тодішній президент Леонід Кучма. Заїхав він і у Скорики, а також відвідав церкву. Місцевий священик вдало скористався моментом і розповів Кучмі про щедру пожертву Хмельницького і інших гетьманів, тим самим натякнувши йому, що і той міг би таке зробити. В результаті високопосадовцю діватись було нікуди, і кошти на реставрацію іконостасу було виділено.
Саму ж церкву востаннє реставрували у 1989-1991 роках, проте сьогодні храм знову вимагає ремонту, оскільки місцями гонт прогнив і всередину церкви потрапляє вода.
Поруч з храмом стоїть дзвіниця, яка окрім своїх безпосередніх обов"язків, виконує ще й функції брами до церковного подвір"я. Дзвіницю було відновлено одночасно з реставрацією храму.
А ось і красень іконостас:
Хоч я був в Скориках не в день служб, але мені пощастило потрапити всередину церкви, оскільки тоді в ризниці ремонтували шафу, а в самій церкві перебували місцеві жінки, які перебирали вмістиме тієї шафи.
За сотню-другу метрів від дерев"яної церкви в бік Підволочиська можна побачити ще один храм - невелику новозбудовану греко-католицьку церкву.
Поруч з цієї церквою розташовується старий цвинтар, на якому можна подивитись на цікаву капличку-усипальницю. От тільки стан її, на жаль, вкрай незадовільний.
Також на цвинтарі збереглось багато старих цікавих надгробків.
